Однак навіть у Курляндії та Лівонії починають скаржитися, що гостинність тепер не така, якою вона була колись, у золотий вік, у tempi 2)assate, про який вони почали говорити. Люди, як ми чуємо, стали більш егоїстичними і холодними, розкоші побільшало, і ті, хто раніше задовольнявся келихом пива чи пуншу та примітивним столом, тепер не так легко задовольнитися. Тому кажуть, що гостинність тепер не може практикуватися в таких великих масштабах, як раніше. Однак це лише невдоволене бурчання старих, і вони не мають впливу на незнайомця, який особисто не знає, якими могли бути ці провінції в той самий, про який багато говорять, золотий вік. Їхня гостинність, як я вже сказав, ґрунтується на національних елементах півночі та глибоко вкорінена в характері людей. Він все ще активний і красивий, з досить сильним коренем, щоб забезпечити його стійкість і тривалість.
Сезон, коли курляндське суспільство виявляє себе найбільше, припадає на липень місяць, коли весь світ злітається на берег моря і будує на узбережжі купальні. Тоді всі морські портові міста наповнені гостями з внутрішніх справ, які приїжджають черпати свіжі сили та бадьорість у холодній морській воді. Найжвавіші місця для купання – Лібав і Ревель. Ризька вода недостатньо солена. Лібава, яка лежить найближче до Литви, приваблює багато польських гостей, а Ревель не дуже відвідують петербурзькі громадяни, а іноді навіть двір. Усі інші маленькі міста на узбережжі, Ілабсал, Пемау, Влндау, Айенсбург, приваблюють велику кількість відвідувачів. Всі приватні садиби біля моря заповнені. Інтер’єр залишився досить порожнім, тоді як на узбережжі кожна маленька дерев’яна хатинка латиських і естонських селян зайнята знатними та заможними родинами.
Як тільки закінчується свято Великодня, обговорюється питання, чи, коли і як «підемо на море». Відповідь на перше запитання «чи» зазвичай є ствердною. Відповідь на це питання полягає в поширеній думці, що до 1 липня море недостатньо прогріте для використання, а третя відповідь залежить від того, чи сила моря чи здоров'я та веселощі місць для купання,
бути об’єктами, які розглядаються. Якщо перше, хатину будують або наймають на узбережжі; якщо останнє, вирішується якесь місто.
Довжина узбережжя від Нарви до Лібави становить 150 німецьких миль. Вся ця лінія тепер заповнена веселими, соціальними колами. Музичні групи з Німеччини та співаки балад з Риги подорожують уздовж берега, щоб пожвавити веселощі купальщиків; і вищезгаданий клас, який взимку безперервно мандрує від маєтку до маєтку, тепер їздить між купальними хатинами, щоб відвідати своїх добрих друзів і родичів.