про чудову славу Альгамбри. Вони демонструють надзвичайну плутанину листя, сітки виноградної лози, унікальні уявні квіти, сплетені арабесками та розписані найвеселішими фарбами. На намальованих гілках сидять птахи, жовті, сині, золоті та срібні; білки, миші та інші дрібні тварини; на кожній гілці висить вантаж дорогих плодів, і всілякі вузли та фігури в золоті сплетені між ними. Де-не-де — портрети царів та інші обличчя, герби, будинки в мініатюрах і що ні. Оригінали цих фантазій були знайдені в старих церквах, але, звичайно, роботи сучасних художників набагато елегантніші, багатші та краще виконані. З однієї з терас Терема входимо до маленької церкви «Спаса солотою рішоткою» (Спасителя за золотою балюстрадою), яку також пограбували французи, але знову чудово обдарували золотим і срібним посудом імператори Олександр і Микола. На даху дванадцять позолочених куполів, розміром з димохідні труби, вигляд яких, можливо, в дитинстві викликав захват у багатьох майбутніх царів.
Грановита палата - це унікальна невелика будівля чотирикутної або кубічної форми, що висить скринькою на величезному Великому дворі. На другому поверсі він містить лише старий зал коронації царів і нинішнього імператора. Зал низький і склепінчастий, арки об'єднуються в центрі залу, де спираються на товсту квадратну колону. На стінах збереглися багряні оксамитові завіси, які використовувалися під час коронації нинішнього імператора. Оксамит вишитий золотом, орли з громовиками та ініціали імператора розташовані по черзі, а між кожним орлом та ініціалом стоїть золотий кандалебр. Навпроти входу під оксамитовим балдахіном знаходиться престол, а над вікнами — герби різних урядів Росії. Стовп посередині розділений круглими ступенями, на яких виставлені регалії в день коронації. Тут імператор сидить на троні після церемонії в соборі, вперше прикрашений усіма знаками своєї гідності, і обідає серед своєї вельможі.
ВЕЛИКИЙ І МАЛИЙ ДВОРИ.
Москва, якоюсь політичною фікцією, досі вважається столицею, як і Санкт-Петербург. У Кремлі всі речі тримаються в постійній готовності до прийому імператора, ніби це його звичайна резиденція.