Цьому автору імператор довірив здійснення улюбленого літературного проекту, життя Петра Великого, якого він дуже шанував, вважаючи його посланим небом генієм блага Росії. За три роки до цього Пушкіну було доручено зібрати для цього матеріали. Дали час, усі архіви відкрили, йому призначили значну річну суму. Пушкін збирав три роки, але нічого особливо важливого не було зроблено, і коли імператор запитував про його справи, відповідь була: «Пушкін збирає». Він, здається, проявив себе дуже прохолодно в цьому починанні, оскільки за його життя Полєвому було приватно натякано, що якщо він подасть заявку, завдання, ймовірно, буде передано йому. Польовий уже накреслив своєрідний пролог до такого твору, який тепер поклав перед імператором, чиїм ідеям Авас виявив, що він точно відповідає.
Смерть Пушкіна, швидше за все, вирішить справу на користь Польового; так він принаймні сподівається. У рік мого перебування в Москві його дружина мала поїхати в околиці Петербурга, щоб скористатися перевагою морських купань, куди він мав піти, і, пройшовши власний курс парових ванн у передпокої двору, здійснити подорож по Росії та по інших країнах, і таким чином підготувався відкрити світові своє життя Петра Великого.
Почувши цей нарис життя Польового від мого книготорговця, я захотів познайомитися з ним і, подякувавши торговцю літературою за його інформацію, попрощався і поставив себе під загрозу? першого Ісвоштшика, якого я зустрів, і пішов платити авторові свої ^•espccts.
Я б не наважився так безцеремонно представитися геттінгенському мудрецу, якби у мене не було чудово запечатаного листа з введенням.
tlon, або мої добре набиті кишені, щоб оплатити мій іспит на ступінь доктора; але тут, де кожен завжди готовий гостинно прийняти відвідувачів, така річ може бути припущена. Я зустрів Польового у всьому запалі композиції і, можливо, позбавив світ багатьох ненароджених думок своїм входом, бо він негайно відклав свої письмові матеріали, і я провів із ним дуже приємний вечір.
Круглі рум'яні щічки, властиві російським купцям, давно зникли з обличчя Польового, а разом з ними і красива густа борода, яка їх зазвичай прикрашає. Турботи та нічні спостереження, які так часто супроводжують відданість музам, завдали там великої руйнації. Його свіжа і квітуча молодість відродилася в його дітях, які гралися в саду. Володіє французькою, знайомий з Геннаном, англійською, італійською, російською, польською та класичною літературою. Про Шіллера і Гете він говорив із найтеплішим ентузіазмом, а також про «Ідеї» Гердера, які, за його словами, були в руках усіх освічених росіян. Але, говорячи про сучасну Німеччину, він підняв руки над головою і вигукнув: «Боже мій, де сховався геній Німеччини?»