З наближенням кінця зими лід Неви стає дуже міцним дивовижний вигляд, що перетворюється на безліч тонких смужок льоду діаметром близько дюйма, довжина яких дорівнює товщині кірки, що вкриває річку. Нарешті ці стрижні мають настільки низьку адгезію, що стає небезпечно виходити на лід, за винятком тих випадків, коли він покритий суцільною масою снігу. Підніжжя, штовхаючи деякі з цих брусків, іноді провалюється крізь лід завтовшки в кілька ярів, і великі маси льоду, очевидно цілком тверді, що лежать на сухій землі, розбиваються на безліч скляних брусків, коли їх легко торкатися палицею. Таким чином, за кілька тижнів до того, як лід розійдеться, будь-яке керування транспортним засобом або пересування по ньому заборонено. Де-не-де деякі відкриті простори починають засмічуватися, і на поверхні збирається деяка кількість брудної снігової води. Крижана тріска, яка кілька тижнів тому виглядала такою веселою та жвавою з її санчатами та прогулянками, тепер стає досить гнітючою на вигляд, і кожен прагне побачити, як брудний, марний, зношений слуга від’їжджає. Часто протягом кількох тижнів стояла гарна тепла погода, перш ніж Нева показала найменші ознаки відновлення своєї свободи, за що, зрештою, зазвичай більше зобов’язана дощу та вітру, ніж променям сонця. Один сильний злив у цю пору року більше впливає на лід, ніж три дні сонячного світла; і рідко коли лід починає рухатися після кількох дощових і вітряних днів поспіль. Найвірнішим симптомом наближення розриву є зникнення води з поверхні. Поки на льоду є вода, ніхто не вагається вийти на нього, навіть коли коням доводиться йти вбрід; але як тільки вода зникає, той факт сприймається як попередження про те, що лід відокремився від берегів і став занадто пористим, щоб утримувати воду на своїй поверхні.
Як правило, Нева скидає свій крижаний покрив з 6 по 14 квітня (за старим стилем) або з 18 по 26 число за календарем, що використовується в більшості частин Європи. 6 число – найзагальніший день. Кажуть, що в цей день цей цікавий факт трапляється в середньому десять разів на століття, так що десять до одного проти 6-го завжди вважають повітряною ставкою. 30 квітня (12 травня за пн. с.) вважається найпізнішим днем, а 6 березня (18 пн. с.) вважається найранішим днем, коли лід коли-небудь розколюється. У кожен із цих днів подія має відбуватися раз на сто років. — Загалом лід стають приблизно в середині листопада, а частіше 20 числа (2 грудня за н. с.), ніж у будь-який інший день. У 1826 р. річка замерзала не раніше 14 грудня, а в 1805 р. вже 16 жовтня.