На стінах церкви висіло багато предметів старовини, наступальних і оборонних, обладунків тощо; серед іншого, дуже довгий ти-умпет, до якого був приєднаний окремий анекдот. Колись цей інструмент належав герцогському сурмачу, який, причастившись і благоговійно прийнявши священицьке благословення, тихо вирвав із-за пояса пістолети й застрелився посеред церкви на очах у всієї громади.
Коли я відвідав Едвален, родина власника була відсутня під час подорожей. «Подорожуючи, вони забирають у вас багато масла й борошна, чи не так?» — сказав я старому селянину, з яким вступив у розмову; «І, безсумнівно, вам доведеться більше платити й страждати, коли ваш господар від’їжджає далеко від вас». «Ну що ж, сер, — сказав старий, — я не думаю, що для наших панів шкодить відвідувати чужі країни. Вони бачать свободу інших селян, і якщо вони були жорстокі, повертаються далі та намагаються покращити наш стан. Ті джентльмени, які завжди залишаються вдома, не вчаться нічого, крім полювання та гри в карти, і це витрачає більше грошей, ніж подорожі. Але ми не любимо, щоб вони залишалися надто довго, бо нам подобається бути кращим. керовані нашими власними лордами та батьками, ніж їхніми замінниками». Я був здивований, виявивши в кріпака ці розумні й незалежні почуття щодо поведінки свого пана. З тих пір я часто мав нагоду спостерігати здорову філософію латів, яких ми дуже помилково уявляємо затонулими в найглибших глибинах рабської апатії, і захоплюватися загальною ясністю їхніх поглядів, особливо щодо їхнього ставлення до своїх панів.
Я відвідав пастора в Едвалені, привітну й розсудливу людину, яка прийняла мене з усією відвертою гостинністю цієї країни і відтоді став одним із моїх найвірніших друзів. Пастори тут здебільшого іноземці, або діти іноземців, яких дворяни «привезли» або «замовили» як вихователів і вчителів і які, вивчивши мову країни, зазвичай змінюють педагогічне крісло, що рідко буває досить вільний від шипів, для кафедри, він завжди добре підкладений і м'який. Справді, важко було б знайти німецьку країну, де священнослужителі жили б таким приємним життям. Їхнє призначення справді цілком залежить від їхніх покровителів! але після призначення вони досить незалежні, можуть бути замінені лише консисторіумом і мають невеликі пожертвування, цілком незалежні від дворянства. Цих пожертвувань, як правило, достатньо, щоб підтримувати пастора та підтримувати його домогосподарство дуже комфортно. Це невеликі окремі маєтки зі своїми власними кріпаками та власною незалежною юрисдикцією. Ці землі священства лежать на невеликій відстані від дворянського маєтку, до якого вони належать, і кожен великий домен має свою невелику залежність земель священства, прикріплених до нього.