Однак серед усіх великих людей, які щодня блукають англійською набережною, двоє найвидатніших, безсумнівно, є лакеями імператриці, які у своєму пурпуровому мундирі ходять по стопах своєї імператорської володарки. Ці люди, один з яких, як кажуть, єврей, — велетні, яких рідко можна побачити на ярмарку. Ці фігури добре відомі кожній петербурзькій дитині, але кажуть, що вони на дюйм нижчі від одного зі столичних левів, барабанщика гвардійського Семенівського полку, яким можна щодня милуватися на параді Адміралтейства. Кажуть, що двоє російських джентльменів, також добре відомих у петербурзькому світі, борються за пальму першості з лакеями та барабанщиком, але громадська думка суперечить їхнім претензіям. Також не можна забувати Барона — п — серед особистих особливостей англійської набережної, звідки він рідко буває. Його особистість має такі величезні розміри, що він, кажуть, не бачив власних ніг протягом тридцяти років, але він так спритно та з такою елегантністю несе величезну вагу, якою навантажені ці ноги, що він майже на кожному балу пасує за найкращого танцюриста в кімнаті; настільки, що для вальсу чи галопаду дами, як кажуть, цінують його як партнера за найстрункішого денді, який сватає їх на веселий тур. Крім того, є граф Ф., такий далекий від санкюлота, яким може бути будь-який граф, але тим не менше без капелюха, бо він не може виносити покривала на голові та ходить без капелюха.
навіть у найхолодніший день взимку, дозволяючи вітру та снігу бавитися на дозвіллі серед вишуканих кучерів, завжди зі смаком укладених навколо його нестримної вершини. У витривалості його перевершує лише Петро Великий, величезний бронзовий чоловік, який стоїть на своїй скелі, і чия незворушність залишається непорушною, навіть коли ворони виливають своє монотонне красномовство з його корони або коли пара люблячих горобців цвірінькає свої компліменти з його носа. Ще одна з чудових постатей, на яку вказує кожен незнайомець, це пєт-метр старої школи, якийсь містер — g—, який фігурує на набережній у тому ж костюмі, в якому він фігурував там сорок років тому, за часів імператора Павла. Кажуть, що непорушний красуня одного разу був настільки наляканий докором львівського імператора, що годинниковий механізм його розуміння з тих пір зупинився, і тепер продовжує вказувати на годину, яку він пробив на заході нашого століття.