Україна: Харків, університетське життя та великий зимовий ярмарок

Крім того, містер Т. — чоловік цілком комільфо, з поголеним підборіддям, французьким лаком і належною кількістю зірок, і стоїть, насправді, на кілька сходинок занадто високо, щоб бути цікавим для спостерігача за російськими каліками. Його дружина одягається за останньою модою, і тримає кухаря-француженку, а дочки сватані за офіцерів. Тому я благав одного мого друга спуститися трохи нижче в суспільстві і ввести мене в дім купця звичайного становища. Так я познайомився з мійміонером А., до якого мій друг представив мене в Гостинному дворі і до якого я був запрошений на обід. Я вже бачив кілька вулиць у Москві, які, як мені казали, належали цьому пану. Проте він жив у Харкові, мабуть, тому, що там дешевше. Його житловий будинок є одним із тих великих і запустілих палаців, таких поширених у Росії, які, здається, сформовані за зразком гігантської імперії. Особняк має свої подвір'я і вестибюлі, ніби це резиденція якогось великого володаря землі, а не простого громадянина; портали й колони, як якийсь грецький храм, а не житло бюргера. В інтер’єрі ми знайшли довгі низки високих, просторих, яскраво пофарбованих кімнат, більша частина яких, здавалося, була призначена лише для збільшення кількості; в одному було дюжина стільців і один стіл, в іншому — диван, у третьому нічого не було, у першій — прес, якась стара тарілка, яку власник дістав, щоб показати нам як спадкові ткацькі верстати, успадковані від свого батька; m на кожному були зображення святих у широких позолочених рамках. Містер Д. прийняв нас із сотнею поклонів і тисячами подяк за те, що ми прийшли, і представив мене декільком своїм друзям, яких я був змушений назвати себе Грегором Феодоровичем. Там не було жодної жінки; але містер А. провів мене через кімнати до своєї власної та спальні своєї жінки, де не було видно жодних інших меблів, окрім розкішно завішеного й позолоченого подружнього дивана. В одному кутку стояла його дружина, одягнена у великі квіти