Багаті землевласники іноді запрошують усіх своїх сусідів за дванадцять миль навколо на велике полювання. Потім вісім днів поспіль ведуть бойові дії проти сором’язливих мешканців лісу на санях, дрошках і каретах або верхи в супроводі безлічі селян і собак. Їдять або під тінню високої ялини, з якої щойно вигнали рись, або в лігві щойно подоланого ведмедя, або в лігві щойно застреленого лося. Іноді вечірку супроводжує група музикантів, а карт і кубиків рідко бракує. Можна уявити, що Тацит зробив свої зауваження щодо стародавніх племен Німеччини, у цих притулках їхніх недовірливих нащадків; за винятком того, що замість дикунів, одягнених у ведмежі шкури, ці мисливці завжди добре одягнені, іноді молоді й красиві, і загалом добре освічені й розумні. Одягнення toga wrilis було великою епохою в житті римської молоді. Мучина тут є емблемою такого ж значення. Навіть маленькі хлопчики, як тільки можуть стояти самі, присвячуються у веселе життя мисливця, і батько, син і онук часто полюють разом. Про першого лося, якого застрелив син дворянина, розповідають півжиття, а про останнього ведмедя, підкореного старим перед смертю, його друзі довго згадують зі скорботною гордістю. У деяких знатних родинах пристрасть до полювання пустила таке глибоке коріння, що кожен її член є сучасним Німродом; тоді як в інших, нечисленних, нелюбов до спорту є спадковою характеристикою. Можна знайти багато шляхтичів, які ніколи не виходили зі своїх лісів і пустелі, які за сімдесят років свого існування використали більше сотні телячих шкур для мисливських черевиків і які витратили селітри або дичини більше, ніж їхні предки вимагали, щоб завоювати країну.
Наступним містом, до якого я дістався в цій країні гостинності, морських купань і Німродів, був Іласенпот; однина, але не презирливе місце. Лати називають місто Ais/iputte, але антиквари ще не вирішили, чи це латиський переклад Ilasenpoth, чи Hasenpoth германізація Aishputte.