Мені було дуже шкода, що мій молодий провідник могили «отця Йони» не був зі мною раніше, оскільки я знайшов у ньому найоригінальніший зразок російського духовенства; він, здавалося, надзвичайно зрадів, що знайшов у мені собі рівного, як він думав, тобто. е., вчена людина. Він познайомив мене з усім своїм навчальним планом vitcB; де він навчався, і як він міг сподіватися піднятися від Діячка до Діякона, до Папи та Протопопи. Він наполягав на латині, хоча чув, що я розмовляю російською. Коли він почув назву мого рідного міста, він знав, що воно має республіканську конституцію, і він також показав, що може відрізнити золото від срібла та дерево від заліза; бо, коли він показував мені образи святих, він сказав наполовину російською, а наполовину латинським «etto aurum, etto argentum, etto ferreum. etto ligneum».^^ Цьому знайомству з російським вченим-класиком я завдячував знайомству з каплицею Шуйських, яке я, мабуть, інакше мав би пропустити. «Dicas mihi rogo», — сказав я, «ubi famosa familia». Shuiscorum quiescat? Захоплений моїм навчанням, він утік зі швидкістю одержимого і повернувся прямо з Авітом із великою зв’язкою ключів. «Ibi, domine, claustra tibi apporto pro Shuiscorum ecclesia, qucc non multam ab hie distaty Коли я повернув не туди, однак, він негайно вирвався у своїй російській мові «Niets! dcs! sdes ss' " (Тут! тут, сер).
Імператорами, які з приватних осіб сіли шляхом узурпації на російський престол, є Борис Годунов, Василь Шуйський і цар Димитрій. У соборі Архангела Михаїла спочивають тільки законні царі, народжені в багряниці, з роду Рюрика чи Романова. Узурпатори tln-ee виключені. Борис Годунов був похований, але його тіло було викинуто лжеДимитрієм і деякий час лежало поховане на Соборній площі, поки його не винесли ченці, чиїм другом і благодійником він був, і поклали в каплицю; звідки це було перенесли до clmrcli Трійці, де вона зараз спочиває. Другого узурпатора спіткала гірша доля. Тіло його було бм-нт, а ослі кинуті на всі чотири вітри небесні. Шуйський, який мав краще право, ніж двоє інших, був менш напружений; його справді не допустили до церкви, але в маленькій каплиці, прибудованій до неї, він знайшов місце спочинку. У написі на його могилі він названий Кнісом і Царем; але не Великий князь чи великий князь. Його подвиги проти поляків згадуються, мабуть, щоб виправдати допуск узурпатора до священної землі костелу Архангела. Його портрет також тут; мабуть, дуже старий малюнок і, мабуть, справжній портрет.
Французи, як кажуть у Німеччині, залишили тут, у Кремлі, «велику шинку в солоному огірку». Ще свіжі в пам'яті розгроми найпочеснішої святині росіян. Священики з глибоким хвилюванням повторювали мені історію про те, як французи закололи своїх коней у церкві Благовіщення, і люди з провінції ніколи не чули цього, не здригнувшись або не присягнувши їм у вічній ненависті.