Ермітаж, отже, якщо сказати в сотий і останній раз (?), — це не замкнутий затишок, не скелястий грот, захований серед вод дзюркотливих джерел Неви, а чудовий палац, великий храм муз, високо й гордо престольний, у гирлі широкої ріки; храм, у якому кожна душевна насолода має вівтар, піднятий на його честь. За винятком лісів щогл, тут не видно лісів; і крім ведмедів і лисиць, які носили петербурзькі елегантні особи на придворній набережній, немає в цій пустелі диких тварин; скелі цієї самотності витесані, відшліфовані та перфоровані відвідуваними салунами; відлюдник — імператриця; музи, німфи та інші божества лісу, є видимі і теплокровні принцеси та коімтеси, яких годують нектаром і амброзією імператорського столу.
Імператриця побудувала цей чарівний храм для відпочинку свого дозвілля в розмові вчених людей і для збереження творів мистецтва, і добре відомо, які привабливі, які пишні та розкішні проводилися тут вечори, коли закінчувалися справи в Зимовому палаці, і коли, проходячи критими проходами та мостами, що з’єднували будівлі, вона увійшла у своє чарівне творіння, де вона сформував маленьку республіку мистецтв і літератури.
У нас є багато привабливих картин Сторха, Дюпре де Сент-Мора та інших, хто брав участь у тих вечорах, про досконалу свободу та рівність, які панували тут, згідно з указами, вивішеними в усіх кімнатах палацу. Музиканти демонстрували свої таланти, художники — свої твори, а розумні люди — свої думки, і картини, які ми бачимо в інших місцях лише як алегоричні зображення мистецтва та науколюбних принців, тут щодня втілювалися в життя. На даху будинків могутня Семіраміда з півночі створила сад із квітами, кущами й високими деревами, які взимку опалювалися підземними склепіннями й освітлювалися влітку, і багато хто справді міг би вважати їхнє житло прекраснішим за грецький Олімп.
Це правда, що душа зараз бажає всього, але залишається достатньо, щоб оживити дух і зігріти серце. Сад Катерини ще цвіте, хоча птахи, яких вона годувала, давно вже востаннє линяли. Її театр настільки незмінний, що виставу можна було б дати в ньому завтра, якби акторів вдалося реанімувати; закони, які вона встановила для етикету своїх літературних вечорів, припинені в квартирах — вони хочуть, щоб лише друга Кетрін знову ввела їх у дію; бібліотека, колекція картин, музей все ще там, як вона їх залишила; ще нічого не поранено, тільки тут і там щось додається. Ще через рік усе зміниться, і кохання Катерини та музи перетворяться на — що?