Неодноразово відомі випадки, коли лід від Криму до Одеси був достатньо міцним, щоб по ньому пройти. Те ж саме іноді траплялося в північній частині Адріатики, але там це рідкість; в той час як було помічено, що навігація Одеси переривалася частіше і на довший час, ніж навігація Копенгагена.
Немає сумніву, що величезна площа рівнинних степів погано впливає на Евксина. Від його берегів до Архангела і Камчатки немає гірської стіни, щоб захистити Чорне море від суворих північних і східних вітрів; Ні, навіть гіУ чи ліси не зустрічаються, здатні їх загартувати; і це, мабуть, пояснюється тим, що суворість клімату навколо Одеси значно перевищує те, що можна було б очікувати від її південного положення.
Найстрашнішою частиною Чорного моря досі, як і за часів аргонавтів, є вхід у Фракійський Босфор. Щороку там гине багато суден, і багато що залежить від того, чи добре побудований арго.
Торгівля Одеси, звичайно, сильно впливає на добробут навколишніх країн, і в міру того, як вона збагачувалася і залюднювала, провінції Бессарабії, Новоросії, Поділля, України та Криму стали залюдненими та культивованими. Місто платить селянам тільки за перевезення вантажів щорічно від трьох до чотирьох мільйонів рублів; багато земель обробляється виключно за рахунок одеських капіталістів, і вони завжди охоче дають аванси і отримують зерно в рахунок боргу. Вони часто надають таку ж допомогу тваринникам, а натомість беруть сало та шкіру.
Багато одеських купців вклали свій капітал у великі маєтки і, подібно до польських поміщиків, виробляють собі речі, які, як купці, потім вивозять.
Роками, в які торгівля Одеси розвивалася найшвидше й блискуче, і на які провінція, а також мешканці міста дивляться назад, як на золотий вік, були, з причин, які слід шукати в становищі Європи в той період, роки з 1815 по 1820 рік. Купці з радістю розповідають про величезні ціни на пшеницю; візники, як вони заробляли по п'ять-шість карбованців, їздячи тільки зі складу до гавані; і українські дворяни досі пишаються розкішними балами, які вони вміли влаштовувати в той час, коли вони виявили, що їхнє зерно так легко й швидко перетворюється на срібло.