Взимку половина населення зайнята на транспортуванні вантажів. Влітку ліси через їх болотистість здебільшого недоступні для людини, але зима скрізь робить дороги твердими. У зв’язку з цим усі перевезення з одного місця в інше, а також уся робота з деревом і лісом часто відкладаються до зими. Оскільки весь план праці та всі сільськогосподарські заходи в цій країні створені з розрахунком на сніжну та сувору зиму, можна уявити, які витрати, клопоти та страждання спричиняє м’яка зима. Якщо немає великої кількості снігу та льоду, і якщо погода не дуже холодна, ліси та дороги залишаються вільними, сполучення з містами перерізано, кукурудзу неможливо продати чи експортувати без великих витрат і проблем, усі будівлі зупиняються через брак деревини, а пивоварні та винокурні програють через лід.
Якщо червень бездощовий, а сіно закінчилося, худоба обов'язково страждає від голоду, тому що коротке літо не дає збирати другий урожай сіна. Якщо весна несприятлива, то врожай ячменю поганий, а картоплі, моркви та інших овочів дуже мало, так що бідні селяни, для яких ячна каша є основним або єдиним засобом до існування, неодмінно сильно страждають від голоду. Неврожай жита, однак, згубніший за все. З жита береться головний прибуток кожного маєтку, і лише його достаток може заповнити всі недоліки.
У країнах, де різні пори року змішуються одна з одною, завжди є сотня ресурсів і саморобних засобів, щоб забезпечити певний дефіцит. Ніде, отже, землероба не мучать стільки тривожних турбот, як у цих країнах, і ніде населення так постійно не коливається між достатком і нестачею. У неврожайні роки худоба масово гине, а після поганих врожаїв селяни змушені жити виключно на хлібі, який купують пани за високими цінами.
Праця лісу найважча і найтяжча з усіх. Кількість деревини, яка споживається в цих країнах, майже немислима, частково через те, що деревина використовується для виготовлення багатьох речей, для яких ми використовуємо залізо, камінь та інші матеріали, а частково через марнотратне рясне використання деревини.
Лише взуття селян і дахи будинків знищують безліч дерев, які гинуть, коли для цих цілей здирають з них кору. Величезна кількість деревини спалюється в печах, щоб зігріти будинки, винокурні та Ріген. В одному маєтку площею лише три квадратні милі річне споживання деревини для лорда та його родини становило 700 кубічних сажнів. Якщо взяти це за середнє споживання, то тільки в будинках дворянства трьох провінцій щорічно спалюється 400 000 кубічних сажнів деревини. Оскільки ця кількість має бути принаймні потроєна, включаючи деревину, якою користуються селяни та в містах, можна сказати, що кожен чоловік, жінка чи дитина споживає в середньому кубічний сажень деревини на рік.