Приблизно наприкінці грудня коней позбавили, і в місті все пожвавилося, бо в передмісті проходить ярмарок коней. Бачать дивних торговців, які прибувають і вільно роздають милостиню, щоб заручитися доброю волею святих. Бохарляни й перси в шовкових ризах, товсті вірмени, войовничі черкеси разом із поляками й козаками бачать, що вештаються по вулицях, бо найвіддаленіші торговці завжди приходять першими.
Торгівля на ярмарку ведеться оптом, і тому мало хто, крім торговців, турбується про це. Дворянство сусідніх провінцій рідко з’являється в Харкові під час ярмарку, і це може бути пов’язано з тим, що таке велике злиття не призводить до відкриття надзвичайних місць для розваг, таких як театри, концерти тощо. Російський купець знає, по суті, дві розваги: заробляти гроші і пити чай. Цілий день він переживає, а ввечері його улюблений відпочинок — сприяти виділенню поту рясними порціями чаю.
Будинки громадських розваг, незважаючи на їхню кількість, усі переповнені, як можна припустити, якщо згадати, що незалежно від самих купців, близько 15 000 погоничів і, можливо, 80 000 коней були потрібні, щоб перевезти різноманітні товари в санях на ярмарок, а згодом вони повинні були вивезти куплене. товарів до кількох місць призначення.
Гостинного двору та звичайних ринкових площ, звичайно, недостатньо, щоб вмістити всі товари, які надходять. Є в місті будівлі, які були зведені на спекуляції, просто з метою їх зайняти під час ярмарки. Навіть церкви та монастирі прагнуть скористатися такою сприятливою нагодою, споруджуючи на пустирях, які вони можуть мати у своєму розпорядженні, будки, тимчасові чи постійні. Один чоловік, купець на прізвище Карпов, влаштував базар, який, як кажуть, приносив йому під час провалу орендну плату в 50 000 рублів. Багато мешканців також звільняють більшу частину своїх будинків і отримують щедру винагороду від купців за тимчасове житло.
Фабричні вироби з бавовни, шовку та вовни, а також усілякі хутра становлять основні товари. Деякі купці запевняли мене, що привезли на ярмарок бавовняних виробів на суму 400 000 або 500 000 рублів. Найдрібніші торговці цим крамом вихвалялися тим, що мають при собі капітал вартістю 40 000 або 50 000 рублів, і хоча вони, звичайно, не були зобов'язані робити повне і правдиве зізнання незнайомцю,
однак їхні кілька розповідей настільки вдалі, що я схильний вірити, що вони говорили правду. Основним товаром була звичайна китайка (бязь), яку купували у великих кількостях східні торговці.