Україна: Харків, університетське життя та великий зимовий ярмарок

Я був неабияк радий, коли мої рекомендаційні листи забезпечили мені краще житло в будинку заможного купця, який люб'язно мене прийняв. Його статки оцінювалися в 17 000 000 рублів, які він накопичив з прибутків від продажу горілки — привілею, що віддається урядом на відкуп. Пан Т., міський радник і potshetnoi grashdanin [почесний громадянин], народився в якійсь селянській хаті, будучи кріпаком Шереметєва або Демидова. Нині він otkuptshik [відкупник] і вже багато років утримує за собою привілей постачати спиртні напої жителям Санкт-Петербурга та всіх міст у десяти інших російських губерніях. Тому значна частина цих 17 000 000 рублів, імовірно, складається з мільярдів копійок, які mushiks [мужики] заплатили за свої чарки. Пан Т. має на своїй службі охорону з кількох тисяч осіб (obyeshfshiks [об'їжджі], або вершники), озброєних великими батогами та залізними прутами, щоб наглядати за містами, які він тримає на відкупі, і запобігати завезенню спиртного з інших місць. Мільйони щороку проходять через його руки, і він веде листування з половиною Росії. Під час мого перебування в Харкові один із його синів прибув з якоїсь сибірської губернії з півтора мільйонами готівкою — результатом його спекуляцій за останні три роки. Я не міг без здригання думати про мільйони людей, які проковтнули цю вогненну отруту, щоб збільшити цю купу!