маленькі човни прибули, щоб звільнити нас. Потім прибув tlie, щоб знайти місце в човні та подбати про своє майно та рухоме майно; а потім, поки ми самі все ще хиталися, як багато п’яних чоловіків від наслідків моря, були всі маленькі ознаки уваги, які ми повинні були привернути дамам. Нарешті наші килимові сумки та валізи впали в човен, а ми самі за ними, а наша маленька черепашка танцювала на хвилях, як русалка в Обкроні. Матроси, однак, не мали співчуття до наших страждань, але продовжували робити всілякі затримки, поки ми не підвели до повстання, і, схопивши самі весла, наполягали на тому, щоб нас якомога швидше висадили на берег. Коли ми підійшли до пристані, з усіх боків не було чути нічого, крім прокльонів на адресу оманливого моря та протестів проти того, щоб знову довіряти себе Петру Першому. Деякі заявили, що пришлють за тобою екіпажі з Одеси й поїдуть назад степом; інші, що вони воліли б п’ять днів просидіти на російській «додатковій посаді», ніж піддатися цьому огидному гойданню ще чотири двадцять годин. Мені було цікаво дізнатися, чи ці резолюції будуть дотримані краще, ніж ухвали Горація.
На борту пароплава я познайомився з двома молодими росіянами, і оскільки випадковість закинула нас у той самий човен, а потім і в той самий готель, я вважав, що доля вирішила, що ми повинні залишитися разом; тому, оскільки ми обоє склали план здійснити подорож Кримом за вісім днів і повернутися до Одеси на тому ж судні, яке привезло нас, ми вирішили здійснити подорож у компанії та вирушили наступного дня. Я, зі свого боку, був настільки нетерплячий, щоб зазирнути в Тартарію, що не міг так довго чекати, і, відповідно, як тільки я домовився про готель, сів на маленького коня й вирушив, щоб провести решту дня в горах на полюванні на татарина.