Дуже мало будинків у Москві мають колодязі; майже вся вода, що використовується, береться з кількох кам’яних басейнів на вулицях. Спосіб, у який люди черпають воду, надзвичайно грубий і простий. Вони підганяють вози, на яких стоять бочки, близько до басейну, зливають воду в маленькі відра, до яких прикріплені довгі жердини, і з відер, без носика чи воронки, у квадратний отвір бочки. Ціль у них, безумовно, надзвичайно вдалий, і більша частина води йде в бочку, але, незважаючи на це, достатньо перебігає, щоб улітку утворювати постійне болото, а взимку — дуже незручну крижану гору. Це марнотратство тим більше непробачне, що вода з великою працею і великими витратами доставляється каналом Сухарева башня.
Ця Сухарева Башня — тобто вежа Сухарева — спочатку була будівлею, збудованою Петром Першим для управління Стреліціями, і названа на честь якогось Сухарева, який, хоч і сам був Стреуцом, зробив добру послугу імператорові під час повстання тих російських преторіанських банд. Це висока квадратна вежа на Садовій вулиці, яка стоїть у центрі довгої будівлі і служить, як було сказано раніше, резервуаром для міста. Вода, з якої живиться башта, піднімається за сімнадцять верст від Москви, доводиться акведуком до трьох верст, а потім піднімається паровою машиною, встановленою імператором Миколою, і подається в басейн башти, звідки розноситься в різні басейни міста. Вода ллється в басейн вежі зі срібної посудини, поставленої з одного боку, яка постійно випускає п’ятдесят струменів, кожен дюйм у діаметрі. Російський орел, так само зі срібла, розкриває свої крила над цими п'ятдесятьма фонтанами; а на стіні понад усе висить зображення святого, під опікою якого здійснюється вся ця праця. Такий оберіг ставиться над кожним джерелом, яким користується людина на Русі.
Архітектура Москви з часів пожежі 1812 року не настільки дивна, як, за відгуками мандрівників, до цієї події; тим не менш, це досить унікально. У 1813 році основною метою було будувати, і будувати швидко, а не втілювати якийсь певний план у життя; будинки змінилися майже з такою ж нерівністю відносно один одного, а вулиці стали такими ж кривими й звивистими, як і раніше. Завдяки спалюванню все мало що стало регулярнішим, але кожен окремий будинок будувався з набагато кращим смаком, садів стало частіше, більшість дахів було зроблено із заліза, пофарбованого в зелений колір, попіл був зроблений зі стовпів, і навіть ті, хто не міг бути багатим, зводили елегантніші котеджі. Тому Москва має всі принади