Картина БРУЛОФА з ПОМПЕЯМИ. 203
ранній церкві чи склепі (християнська віра цілком могла проникнути в той час у Помпеї) з’являється християнський священик, учень апостолів. Він щиро, але без страху, розмірковує про те, що минає на небесах і на землі, і, здається, втішає й підбадьорює деяких погано одягнених осіб, які тримаються поруч із ним у палкій молитві. Одяг священика та його кадильниця вказують на те, що він належав до грецького віросповідання — поваги до національної церкви, а також до християнства. Удалині видно багато жахливих об’єктів, сім’ї, що вилітають із падаючих будинків, здичавілі від жаху коні тощо. Особливо вражаючий ефект створюють мармурові статуї, які під час землетрусу скинулися зі своїх місць на даху, ніби, подібно до багатьох «кам’яних гостей», вони спускалися самі по собі. Яскраві блискавки, їхні обриси чітко виражені на тлі почорнілого неба, вони ширяють похило в повітрі, збираючись упасти, розчавлені та розчавлені, на наречену, священиків, дітей і старих. Крім головних фігур є багато аксесуарів для ефекту; як, наприклад, молодий вершник на переляканому коні, що став на дибки. Юнак жахливо блідий, його тримає в сідлі конвульсивна хватка коня: він уже безпорадний, а кінь мчить геть із мертвим вершником. Безліч багатих прикрас і дорогоцінного каміння впало з раба на вулиці: уся ця пишнота, усе це життя незабаром буде покрито ніччю й жахом, і мають пройти століття, перш ніж прах цієї нареченої буде винесено на світло.
Залишаючи кращим критикам хвалити чи звинувачувати технічні деталі картини, я лише зауважу, що це, безсумнівно, один із найкращих творів сучасного олівця, і що не варто журитися, що художник так рано покинув творчий ґрунт Італії заради хтивого Петербурга, чиєю музою є неробство, і в потоці чиєго прагнення до насолод життя весь продуктивний геній. так швидко калічиться. Зараз Брюйлофф малює гарненькі обличчя придворних дам і веселі мундири російських генералів; і таким чином оригінальний геній принижується до простого копіювача.
За винятком цієї картини, мало що варто побачити в Академії мистецтв (Akademia Khudoyestvo) для художника чи знавця; але для етнографа та мандрівника, які зацікавлені в тому, щоб побачити всі речі зі своєї власної точки зору та як витвори їхніх політичних і моральних стосунків, є достатньо повчального.