Москва славиться своїми півнями, і тут можна побачити московського півня, який гордо ходить у клітках і поза ними. Кажуть, що найкращі голуби походять із Новгорода, а Фінляндія дає основну кількість співочих птахів. Гусей привозять навіть з-за меж Китаю, щоб продати їх як раритети в Цукіному дворі, пройшовши понад 4000 миль. Можна побачити сірих білок, які катаються у своїх клітках, наче втілена ртуть; у той час як кролики та морські свинки без числа бачать свій час у своїх маленьких дерев’яних будках. Усередині бутлі, живого центру всього цього живого товару, ось купець, тісно затишний у своїй вовчій шкурі, готовий позбутися своїх маленьких пернатих кріпаків за будь-яку прийнятну ціну. У задній частині кабінки, обов’язково, висить якась картина святого, маленька лампа проливає веселе світло, щоб охороняти пернатий натовп від злого впливу вторгнення демонів; але є злі духи, яких добрий святий не може вигнати. JNIan є там, щоб тримати в ланцюгах або засудити до смерті, залежно від того, як це може відповідати його розрахункам прибутку чи примхам його смаку. На полицях навколо розставлені трофеї його вбивчої труби, а північні лебеді, вереси (рептшики) і білосніжні куріпки куропатки\ купою скупчені під самими клітками, з яких полонені жайворонки голосно гомонять.
Дивно, яка кількість цих птахів щорічно споживається на розкішних столах Петербурга. Взимку холод зберігає м'ясо свіжим, і в той же час полегшує його транспортування на ринок. Куріпки походять переважно з Саратова, лебеді — з Фінляндії; Ліфляндія та Естонія постачають тетеревів і тетеревів, а широкі степи повинні постачати гусей-пасток, які пурхають по їхніх безкрайніх рівнинах, де мішок Ко полює на них верхи і вбиває їх своїм грізним батогом. Усіх цих птахів, щойно полетіла кров, мороз скаменіває і, запакувавши у величезні скрині, відправляє на продаж до столиці. Білосніжні зайці цілими упряжками добираються до базару. Маленькі тварини зазвичай завмерли в положенні бігу, з загостреними вухами, з витягнутими спереду і ззаду ногами, і, коли вони покладені на землю, на перший погляд виглядають так, ніби вони рятуються від мисливця. На цьому ринку іноді продають м’ясо ведмедя, де-не-де можна побачити замерзлого північного оленя, який лежить на снігу біля будки, його волохата морда витягнута на землю, коліна зведені під тулуб, а роги велично піднімаються в повітря. Здається, коли ми наближаємося до нього, він вистрибує і знову кидається на пошуки рідних лісів. Могутній лось також не рідкісний гість на цьому ринку, де він терпляче подає свої роги як сідало для голубів, що пурхають, аж поки помалу сокира й пилка не залишили жодного фрагмента величної тварини, але кожна її частина пішла на кухню заможних.