Санкт-Петербург: Панорама, вулиці, архітектура та вуличне життя

Гарнізон Петербурга рідко нараховує менше 60 000 чоловік і, отже, становить більше однієї дев'ятої населення. Ні офіцер, ні рядовий ніколи не повинні з'являтися на людях інакше, ніж у повній формі, і цього може бути достатньо, щоб дати певне уявлення про перевагу військових над цивільними костюмами, які можна зустріти на вулицях. Дикий черкес у своїй срібній упряжі та кольчузі весело розмовляє та жартує з більш витонченим російським офіцером, у той час як їх кілька родичів зайняті тим, що перерізають один одному горлянки на Кавказі. Проте навіть на вулицях Петербурга безпечніше уникнути зіткнення з цими горянами, які раптово й швидко сваряться, носять гострі кинджали й завжди мають при собі заряджену вогнепальну зброю. Навіть на балу чи вечірці вони ніколи не відкладають свої пістолети, і вони завжди готові до негайного використання. Кілька років тому один принц Алі здобув деяку популярність своїми дикими витівками, але його вродливий вигляд і загальна популярність, здається, забезпечили йому значну частку безкарності. На велелюдних вулицях він часом розважався, вправляючись у стрільбі з пістолета, сонце зазвичай служило йому мішенню. Його вірний кінь слідував за ним майже як собака, і якщо поліція пропонувала втрутитися в його диверсію, він миттєво сідав у сідло й мчав на повній швидкості в інший квартал міста. Сонце було його звичайною метою; але іноді вибирали лампи та ліхтарні стовпи, і час від часу, хоч і нечасто, він повертав дуло свого пістолета на тих, від кого, як він уявляв, зазнав образи. Одного разу він обурювався зневажливими депресіями, застосованими до його матері на Кавказі, вистріливши в кривдника, але, на щастя, промахнувся; але не через брак майстерності, а тому, що офіцер, який стояв біля нього, зміг якраз вчасно відкинути його руку.