Апартаменти були ідеальними лабіринтами; кажуть, що там проживало не менше шести тисяч осіб. Кажуть, що навіть глава імператорського дому, який обіймав цю посаду дванадцять років, не був добре обізнаний із усіма частинами будівлі. Як у лісах великих землевласників, багато колоній утворюються роками разом, на що власник не звертає уваги, тому в цьому палаці живе багато колоній, які не належать до звичайних мешканців. Вартові на даху розташовувалися там для різних позицій, зокрема для того, щоб уберегти воду в резервуарах від замерзання взимку, кидаючи в них розжарені кулі, але самі будували хатинки між димарями, брали туди своїх жінок і дітей і навіть тримали свійську птицю та кіз, які годувалися травою на даху; кажуть, що нарешті було введено кілька корів, але це знущання було виправлено до виникнення пожежі.
Зі сходу до Зимового палацу приєднується Ермітаж; далі йде імператорський театр, деякі інші палаци, що належать приватним особам, і насамперед Мармуровий палац. Безсумнівно, кожен, почувши це ім’я, уявить собі елегантний білий веселий палац, що здалеку сяє, як храм Соломона на березі Неви, і не здивується, побачивши в ньому темну будівлю, схожу на фортецю. Принаймні такий його вигляд серед веселих усміхнених палаців Санкт-Петербурга, хоча він може бути не таким вражаючим у похмуріших містах. Це правильніше було б назвати Гранітний палац, оскільки граніту та заліза було використано набагато більше, ніж мармуру. Надзвичайні масивні стіни зведені з гранітних блоків, опори даху — залізні балки, сам дах — листова мідь, віконні рами — позолочена мідь. Востаннє в палаці проживав великий князь Костянтин, і зараз він, очевидно, сильно занедбаний. Вищезазначені є єдиними імператорськими резиденціями в самому Санкт-Петерсбюгу. Чисельність нинішньої імператорської родини (російський трон ніколи не був оточений такою кількістю персон і принцес, як зараз) дає місце для припущень, що пізніші мандрівники знайдуть більше палаців для опису.
Загальновідомо, що Катерина побудувала свій Ермітаж, як Фрідріх побудував свій Сан-Сусі, а Нума Помпіхус свій грот Егерії. Стільки людей здійснили паломництво до Ермітажу та розповідали про його пишноту, що повторювати про нього здається двічі переказаною казкою. Проте кажуть, що будівлю, або принаймні більшу її частину, буде знесено та реконструйовано за новим планом, і оскільки ми, мабуть, останні говоримо про це так, як це влаштувала Катерина, ті, хто не готові спакувати свої дорожні валізи та вирушити на північ цієї зими, мабуть, не будуть заперечувати проти іншого опису приреченої будівлі. Крім того, скарбів, які містяться в цьому місці, настільки багато, що тисячі могли блукати ним, і кожен знайшов щось нове, що уникло уваги його попередників.