До Алушти нас наздогнала ніч. Перебуваючи в Ялті, ми чули про якогось гостинного старого генерала Боросдіна, який багато років прожив на узбережжі Криму і який так любив розважати мандрівників, що коли була прокладена нова дорога, яка проходила на деякій відстані від його дому, він був невтішний, як шинкар, якого нова залізниця загрожує позбавити відвідин звичного війська. гостей. Тому коли один татарин вказав нам на маєток генерала Боросдіна, ми негайно поїхали до нього в радісній надії приготувати приємний сюрприз його доброзичливому господареві. Невдовзі ми з’ясували, на наш жах, що це був не справжній генерал Боросдін, а лише його брат, який лише іноді відвідував це місце, залишаючи свої землі зазвичай на піклування свого управителя, садівника, архітектора тощо. Однак на той час було вже пізно повертатися, і Ейв вирішила спробувати таємно пробратися до будинку тим чи іншим способом.
Помітивши відкрите вікно з з табличкою «Нічліг», ми під'їхали до нього і гукнули ««Добрий вечір, мадам» старій француженці, яку ми побачили, що сиділа біля свого чоловіка і займалася в'язанням. Вона нітрохи не злякалася, але, простягаючи світло у вікно, відповіла: ««Боже! Як ви мене налякали! Добрий вечір, панове»»; і ми негайно зійшли з коней і пред’явили свої документи, щоб показати, що ми не звичайні бродяги. Проте вона була надто ввічливою, щоб дивитися на них, і коли її старий глухий чоловік взяв їх у руку й почав вивчати, вона вихопила їх, кричачи йому на вухо: ««Але ж, Шарлю, Шарлю! Що ти робиш? Це ж п...»
обов'язково покриє витрати на сади та будинки. Кримські вина вже широко вживаються в Росії, і більшість великих землевласників мають агентів у Москві, Харкові, Одесі та інших великих містах, які пишуть над даорами: «Південнобережні вина з маєтку княгині X.» тощо. Вина, звичайно, отримують різні найменування хрещення, а також можна купити портвейн, шампанське, бургунді та мадеру, все вироблені в Криму. Виноградні лози для кожного сорту, однак, завжди закуповуються з відповідних країн, і, наскільки це можливо, вони обслуговуються таким же чином; вони завжди мають якийсь своєрідний присмак, який можна назвати кримським; але оскільки цей смак, як кажуть, стає з кожним роком приємнішим, а вино — більш ароматним, цілком імовірно, що турбота про нього може з часом поставити його на рівність із перевагами кращих земель.