Санкт-Петербург: Панорама, вулиці, архітектура та вуличне життя

Розбиття льоду відбувається таким чином. Робітники починають з очищення поверхні від снігу, щоб вони могли чітко простежити форму блоків, які потрібно від’єднати. Потім вони відміряють великий паралелограм і позначають контур сокиркою. Цей паралелограм поділено на декілька квадратів розміром, який відповідає місткості їхніх саней. Коли малюнок закінчений, починається більш серйозна частина роботи. Навколо розглянутого паралелограма має бути утворена правильна канава. Це робиться за допомогою сокир, і оскільки товщина льоду часто досягає чотирьох або п’яти футів, траншеї нарешті стають такими глибокими, що робітники губляться для очей, ніби вони працювали в шахті. Звичайно, в траншеях має бути достатньо товщини льоду, щоб витримати робітників, який потім розбивають залізними прутами. Коли паралелограм таким чином послаблений, поділ виконується порівняно легко. Декілька чоловіків сідають на плавальну масу, і своїми загостреними залізними криголамами всі вони в одну мить вдаряють по наміченій лінії. Кілька залпів такого типу роблять лід розколом уздовж бажаної лінії, і кожен з отриманих таким чином довгастих ковзів знову розбивається на квадратні частини подібним чином. Щоб витягнути уламки з води, потрібно зробити з боку стоячої криги своєрідну похилу залізницю. Зробивши це, залізні гаки прикріплюються до шматків, які потрібно висадити, і під гучні вітання прозора, зелена, кристалічна маса підтягується охочими руками. Коли величезні грудки лежать на снігу, вони виглядають смарагдово-зеленими та надзвичайно компактними, без пузирів і розривів. Щойно сани завантажені, візник сідає на свій товар і, холоднокровно засівши, пливе до підвалів своїх клієнтів, пожвавлюючи своє морозне заняття веселою піснею. Зовсім не без інтересу відвідати льодовикові вали Неви і спостерігати за російськими робітниками, які займаються роботою, яка відповідає звичаям їхньої країни.