Blu42 Media

Москва: Топографія, Кремль, палаци, Оружейна палата та ринки

сторінка 358/740

Оскільки підготовка почалася з потужного проголошення, транссубстанціація починається з прекрасного псалма, який приємно чути скрізь, але, як співається в соборах столиці, викликає велике задоволення. Тоді відчиняються царські двері і показують людям прикрашений вівтар і чудовий інтер’єр святині. У ту ж мить відчиняються бічні двері, і виходить ціла група священнослужителів, які несуть хліб і вино, перед ними стоїть діашок із палаючим конусом. Потім йде первосвященик зі срібною чашею, а за ним інший із підносом на голові. Вони стоять у такому порядку перед «царськими дверима», і диякон голосно виголошує молитву за імператорську родину. Потім священики повертаються до святилища через царські двері та, співаючи «Tshc C/irrurimi», урочисто кладуть елементи на вівтар, де має відбутися транссубстанціація. Первосвященик стає на коліна і читає собі багато молитов, щоб благати Божої допомоги в освяченні хліба і вина.

Тим часом диякон займає свою колишню посаду глашатая і кличе або співає гучним голосом: «Відійдіть, невіруючі, щоб жоден невірний не залишився в церкві. Ми, віруючі, тоді будемо благати Господа за його мир».

Ймовірно, ця церемонія походить із давніх часів християнства, коли язичники та християни ще були змішані в містах Греції. Будь-які євреї чи мусульмани, які можуть бути в церкві, повинні тоді вийти, оскільки вони не наважуються бути присутніми під час урочистого моменту транс-обґрунтування. Одразу після цього диякон починає довгу особливу молитву: «Молимо Тебе. Господи, за спасіння душ наших: За чистоту повітря; За ріст плодів; За свободу полонених; За добробут мандрівників; За зцілення недужих. Молимось за наших батьків, за наших братів, за наших дітей; За громаду тут. «Господи, помолимся!» До цієї загальної молитви додається особлива молитва за його царську велич, владику Миколу, государя всієї Русі для його дружини імператриці Олександри, дочки Фрідріха; і так вони проходять через усю імператорську родину, називаючи кожного окремо, не оминаючи нашого доброго герцога Саксен-Веймарського, який мало замислюється, що тисячі молитов щодня зносяться за нього навіть аж до Америки й Камчатки.