Прання білизни - це заняття, яким ми зазвичай займаємося всередині наших будинків. По всій Росії рідко буває, щоб прачка працювала де-небудь, крім самої річки. На всіх каналах і вздовж берегів річки видно плавучі пральні, де білизну занурюють у воду, а потім міцно б’ють за допомогою плоского дерев’яного молотка. Ця примітивна система прання панує в усіх країнах, населених слов'янами, від Петербурга до Македонії. Навіть під час найсуворішої зими, коли тримати свої ополонки відкритими коштує певних зусиль, витривалих жінок, зайнятих цими холодними пологами, можна побачити на роботі, і хоча вони майже вкриті льодом, ніколи не чути, щоб вони скаржилися на лютість холоду. Є й справді деякі з розкішних петербуржців, які не задовольняються настільки грубим процесом. Мені розповідали про деяких, які доходять до цього питання так далеко, що вони заявляють, що в Росії неможливо випрати сорочку належним чином, і тому кожні два тижні відправляють свою брудну білизну на пароплаві до Лондона, звідки вони отримують її назад, у належний час, випрану та вибілену до свого задоволення.
Садохи, або плавучі рибні магазини Неви, для незнайомців цікавлять навіть більше, ніж мийні човни. Росіяни чудово вправні в усьому, що стосується вилову, зберігання та продажу риби. Садоки — гарні дерев’яні будинки, акуратно пофарбовані, мало чим схожі на павільйони на Альстері в Гамбурзі. Садок закріплений на своєрідному плоту. Пришвартований біля берега, з яким зазвичай сполучається невеликим дерев'яним містком. Всередині, як правило, велика кімната, де розвішують в’ялену та копчену рибу, як шинки та ковбаси в хатині вестфальського селянина. Посередині, як захист закладу, обов’язково є пара великих священних образів із палаючими лампадками перед ними. Крім копчення і засолювання риби, у росіян є ще один спосіб її збереження — заморожування. Взимку можна побачити великі ящики, щось на зразок наших німецьких скриньок. Ці ящики наповнені мороженою рибою: з калабаною і оселедцями з Архангельського, а також з ніжним єрштисом з Ладозького озера. З кожного боку більшої кімнати є кілька менших один, для проживання екіпажу садока, і один, обладнаний як свого роду буфет для тих, хто відвідує ці заклади з метою поїсти свіжої ікри в досконалості. За садоком завжди є великі резервуари, в яких зберігається багато живої риби, оскільки росіяни великі гурмани в рибі, і дуже люблять кидати її живою в каструлю. Цей вид Рибу з Волги привозять до Петербурга величезною ціною, яка, якщо буде мертва, принесе від 100 до 300 рублів, якщо вона жива, заможний росіянин пишається тим, що показує її живою своїм гостям, трохи раніше, ніж вона з'явиться на дошці.