Оскільки річка в цьому місці прийняла всі свої важливі притоки (бо до них не можна зарахувати Буг), вона містить велику масу води, а її ширина становить 1700 елл. Напрямок його течії з півночі на південь змушує його підніматися дуже пізно навесні, оскільки потоки, які живлять його з півночі, не тануть до кінця квітня або початку травня. Цій обставині він завдячує ще однією великою перевагою, а саме тому, що підйом річки не такий великий, якби річка текла в протилежному напрямку, бо, коли вайм погода прибуває спочатку в гирлі, вона розморожує там лід і відкриває ворота, а потім, поступово піднімаючись угору, маси снігу та льоду, що розпушуються та розчиняються, завжди знаходять вільний канал для свого русла. Якщо річка тече зі сходу на захід або із заходу на схід, вона зазвичай тане вся відразу; і якщо з півдня на північ, ми завжди повинні очікувати частих перешкод для течії; бо звільнені води, що мчатьf до гирла, часто знаходять там непереборний бар'єр із льоду, коли лід і сніг навколо совок уже давно піддалися впливу весни. Це, наприклад, випадок Двіни.
Не встигли ми відштовхнутися від берега, як я побачив у воді якийсь вир, під яким лежало щось чорне, і не встиг сказати: «Що це?» ми міцно застрягли на вістрі гранітної скелі. Човен перекинувся на бік, деякі з наших коней перелетіли за борт, і, оскільки вони були міцно прив’язані, вони майже потягли човен за собою, перш ніж встигли перерізати мотузки. Шум і плутанина, звичайно, були великі. Натовп глядачів стояв на березі, не пропонуючи прийти нам на допомогу, і я ненавмисно викликав веселощі, вигукнувши «Дайтє Ічку», тобто «Принеси нам ложку», замість «лотку», що означає човен. Хоча здавалося, що це буде останній урок російської мови, який я коли-небудь отримав, допомогти було неможливо. приєднався до сміху, який підняв на мій рахунок.
Дніпро, як і всі великі степові ріки, тече дуже швидко, хоча й не так сильно, як Буг, Дністер і П’ют, остання з яких найпрудніша. Ця швидкість дуже вражаюча, оскільки нахил східців загалом дуже незначний, а малі річки-притоки течуть настільки повільно, що майже застійні протягом більшої частини року.