Москва: Храми, собор Василія Блаженного, монастирі, богослужіння та університет

Від книгарів ми дійшли до booknuJvci-s. Він згадав мене про tlie historlau Polevoi, який живе в Москві, і розповів мені свою історію. Польовий народився ближче до монгольських орд і Пекіну, ніж до Парижа та інших наших європейських Афін! — тобто в Іркутську. Його батько був родом з Курська і оселився купцем у сибірській столиці. Його син, який отримав тоді лише звичайну інформацію російського купця, повернувся до Європи і приїхав неповнолітнім торговцем до Москви. Тут він почав наживатися на великому збільшенні книжкових крамниць з 1812 року, читаючи, мабуть, так, як це звикли робити купці Гостинного двору, сидячи перед дверима своїх крамниць і читаючи вголос тм-нс. Серед інших книг була таким чином прочитана «Історія Росії» Карамсіна. Чим більше він цікавився історією рідного краю, тим менше його задовольняли непритні, некритичні репрезентації цього автора. Тим часом він прочитав багато інших книжок і вивчав у своїй крамниці, у перервах у справах, французьку, німецьку, італійську, грецьку та латину, поглинаючи літературу цих мов, роблячи уривки, анотації, критику та продовжуючи звичайний курс активного розуму, на який спливає стільки нових вражень. Оскільки деякі з його нарисів на ці теми зустріли аплодисменти в журналах, в яких вони публікувалися, у нього виникло бажання заснувати власний журнал, і після 1822 року його періодичне видання під назвою «Телеграф» вийшло в світ. На її сторінках він досить вільно, а часом і тепло висловлювався на теми, що стосувалися історії його країни. Сповнений огиди до повсюдно хвалених байок старої дружини про Карамсіна, він не міг не допомогти, у своєму щоденнику, який до того ж виявляв дуже незвичайний для Росії критичний дух, він не міг не напасти на цього ідола того часу і викрив деякі з його незліченних помилок. Карамсін був у той час на вершині своєї слави, прихильний до імператора і допущений до перших дворян. Його доньки розцвіли серед найвидатніших квітів столиці, а за його родиною залицялися багато тих, хто прагнув високих місць. Отже, можна уявити, що думав про московського торговця, який наважився зробити винятки на людину такої визнаної освіченості та політичного впливу. Спочатку це викликало лише сміх, а потім, коли невелика група насмілилася заявити на його користь, murmiu-s; і коли, нарешті, він викликав значну реакцію, коли в інших почали відкриватися очі, а дехто засумнівався в непогрішимості Карамсіна, озлобленість і ненависть вдалося. Такою була ситуація, коли вибухнула польська революція. Уряд пильно стежив за всім, що могло мати небезпечну тенденцію. Кілька шкіл було розпущено після цієї події, були прийняті суворі заходи по відношенню до домашніх вихователів, а вільний і простий Польовий, серед інших, був запрошений деякими зі своїх покровителів, які бажали liim просування (до шибениці), щоб відправитися до Петербурга, що він відповідно зробив у добре охоронюваному кібітці, мандруючи вночі і вдень, з естафетами, які чекали його по всій дорозі.