Санкт-Петербург: Зимовий палац, Гостинний двір, торгівля, слуги та побут

Німецька література перебуває в певній дилемі між новозапаленим натхненням російської та старим уподобанням до французької літератури, не кажучи вже про англоманію, яка починає давати про себе знати на берегах Неви. Був час у Санкт-Петербурзі, коли захоплення німецькою поезією не обмежувалося межами німецької колонії, кожен талант, що процвітав, із задоволенням вітали, а весна з нетерпінням чекала, яка б принесла якусь нову постановку Шіллера, Гете чи Віланда. Були при дворі люди, які постійно мали ці імена в своїх устах, і німцю все ще приємно чути, як росіянин із захопленням говорить про блискучу пісню німецької поезії. Незаперечним є той факт, що вивчення німецької мови в Росії навіть останнім часом розвивається. Зростаюча неприязнь до французів з 1812 року дозволила з’явитися більше вчителів німецької мови, і в деяких державних школах німецька мова є звичайною галуззю вивчення. У публічних і приватних бібліотеках німецькі імена та символи досі часто змішуються з романськими та слов’янськими. Однак, як правило, це класичні імена німецької літератури. Росіяни вважають нашу літературу мертвою і нічого не знають про сучасні твори. Навіть німецька частина населення мало турбується про те, щоб придбати нове на рідній землі. Це можна пояснити багатьма причинами; до мирського достатку, якому всі вони радіють, до їхнього зменшення симпатії до німецької літератури через необхідність опанувати російську мову та книги, до моди та звички розмовляти з росіянами по-французьки та обговорювати з ними переваги ефемерних видань французької преси.