Тому візник, і точно не на шкоду собі, одягається в старий національний одяг. Кафтан з тонкої блакитної тканини, застібнутий під лівою рукою на три срібні ґудзики та підперезаний посередині кольоровим шовковим поясом, обтягує верхню частину чоловіка прямо й щільно, залишаючи оголеним красивий тліроат і спадаючи довгими багатими складками на нижню частину. На голові він носить високу чотирикутну шапку, покриту дорогим хутром, а гарна густа борода спадає пишною окантовкою хутра на груди. Коляска чоловіка гідна його мальовничого костюма; і він, і його коні, здається, усвідомлюють, що ними захоплюються. Постійони, одягнені, як кучер, — гарненькі хлопчики від дванадцяти до чотирнадцяти років. Це чудовий момент; довгі хлопці років шістнадцяти-вісімнадцяти на вождях образили б кожне російське око. Оскільки ніхто з високопоставлених осіб, у більшості російських міст, ніколи не їздить менше ніж з чотирма конями; оскільки не тільки господар сім’ї, але й господиня також має карету для власного користування, тоді як у деяких є ще одна коляска для дітей; кількість коней і погоничів у багатьох приватних закладах можна легко уявити; їхні шпильки часто наслідують князів.
Найвідомішим російським кучером, який, хоч і звичайний бородатий русин, став мало не історичною особою, був Ілля, кучер імператора Олександра. Тридцять років він служив імператору, вірним, як його тінь, і користувався його великою прихильністю через свій досвід і оригінальність характеру. Він супроводжував царя в його подорожах, і тому є добре відомою особою не тільки на всіх ста тисячах поштових станцій російських володінь, але й у всіх столицях Європи. Він навіть у смерті тримався свого господаря і всю дорогу спав, загорнувшись у його хутра, під катафалком, що привіз імператорську кукурудзу з Таганрога до Петербурга. Протягом усього життя Олександра Ілля часто залишався з ним наодинці, слова, сказані з ложі в карету, не були позбавлені ваги, і багато придворних намагалися, дуже не стримавшись, отримати прихильність дотепного кучера. Тепер він живе, нагороджений чином статського радника, в палаці в Петербурзі, де розважає своїх друзів і родичів і розповідає анекдоти про померлого імператора.