Степовий вовк менша тварина, ніж лісовий, і відрізняється від вовків інших країн своїми підземними нахилами. В інших місцях притулком для вовка стають природні печери, але в степу він риє кролика, і там зовсім не рідкість знайти гніздо вовків на кілька сажнів у землі. В околицях Одеси та інших великих міст ці чотириногі вівцекради зустрічаються рідко; але в жодній частині світу їх не так багато, як у лісистих місцевостях, що огинають степ, і звідти вони вирушають у незліченних кількостях, щоб обійти отари та табуни відкритої місцевості. Кожен селянський дім у степу оточений парканом дванадцять-чотирнадцять футів заввишки, щоб захистити його від набігів вовків, але ці бандити з рівнини безперервно нападають, і непоодинокі випадки, коли вони виймають навіть немовлят із колиски.
Степові пси — найвульгарніші й найнікчемніші з усіх лайок на світі. Вони довгошерсті, довгоногі, довгоголові та довгохвості, і в їхніх жилах, очевидно, більше вовчої, ніж собачої крові. Їхній переважаючий колір брудно-сірувато-коричневий, і, хоча південні росіяни мало піклуються про нього, їхня кількість неймовірна і цілком дорівнює тому, яке може бути в будь-якій частині Османської імперії. Але південний росіянин ніколи не терпить собаку в своєму домі і ніколи не допускає його до тієї фамільярності, якою користується у нас раса і до якої постійно залицяються мешканці степу до кота та півня. І все-таки, чи то для захисту від вовка, чи то внаслідок тієї недбалості, яка дозволяє породі безконтрольно розмножуватися, кожне житло в степу обов’язково буде оточене стадом собак, які не отримують ні їжі, ні ласки з рук своїх господарів, але повинні піклуватися про себе так добре, як можуть. Навесні, в пору достатку, коли вся велика рогата худоба і коні в степу здичавіли, собака так само заблукає з житла свого господаря, і цуценята, народжені в цю пору року, не є трохи приборкуватішими за самих вовків, поки зимовий вік не зажене їх назад у двори та села. Влітку собаки полюють на мишей, щурів і соосликів, смокчуть пташині яйця і вчаться навіть ловити птаха за крило, якщо він наважується надто близько до землі; але взимку вони неодмінно збираються в містах і селах, де можна побачити зграї сором’язливих, голодних, безхазяйних собак, які чатують у пошуках будь-якого сміття, яке можна викинути. Тоді часто можна побачити десятки з них, зібраних навколо тіла мертвої тварини, які жадібно гризуть її замерзлі пазухи.