У наступний період я побачив будинок і могилу одного з росіян найвидатніших і, звичайно, найблагородніших оригіналів, граф Е, який мав прожили значний час у вигнанні, дехто казав добровільно, а інші вимушено. Раніше він грав видатну роль у Петербурзі, але останнім часом уникав її. Бідні, чиїм найкращим другом він був, казали, що він зробив це тому, що ненавидів спосіб життя там багатих і вельмож; але деякі люди стверджували, що це тому, що він скоїв якийсь злочин разом зі своїм братом, про що не було більш ясно вказано, оскільки це навряд чи знайшло б довіру в людини, при похованні якої всі бідні вигукували в один голос: «Наше отез умер, наше отез умер» (На жаль, наш батько помер). Досить сказати, що граф і його брат були ув'язнені на три роки, і що один покинув своє місце. У тому місці, яке він обрав для свого усамітнення, він побудував великий будинок у найбіднішій частині населення і оточив його різноманітними будівлями та чудовими садами, оскільки всі, але особливо бідні митці та ремісники, знаходили у нього найбільший прийом ранг він мало турбувався про себе, і не підтримував з ними ніяких стосунків. Його пристрасть до будівництва, механіки та різного роду проектів у поєднанні з його добротою серця та великим багатством природно привернули до нього безліч інтриганів та авантюристів різного роду. Його оточував натовп зайнятих людей усіх націй, і його звичайними товаришами за столом були росіянин татарського походження, німецький домашній лікар, італієць, адвокат і людина бізнесу, грецькі та польські стюарди та комісари, а також французький архітектор. За сприяння цих людей він купував землі, будував будинки, виготовляв машини, копав канали тощо.; центром усієї цієї різноманітної діяльності все ще залишається його будинок у найбіднішому кварталі Одеси. Але все, що мало бути введено в дію в іншому місці, було сплановано та випробувано. Окрім усіх ремісників, які працювали поза домом, він тримав на своїх подвір’ях сто робітників, постійно зайнятих у нього на службі. Він мав три кузні, велику столярну майстерню з численними робітниками, а також каменярів, садівників і столярів — без числа. До всіх їхніх майстерень граф мав підземні проходи зі свого кабінету, і любив натрапляти на своїх людей зненацька. На свою та їхню біду, він сам потроху розумівся на кожній речі, любив брати руку в їхню роботу і мати власні винаходи. Одним із цих винаходів був якийсь дивовижний екіпаж, обладнаний усіма можливими зручностями, у якому цілих три роки працював його каретник. Його визнали найдосконалішою річчю такого роду, а потім поставили в каретну й жодного разу не використовували.
Москва: Храми, собор Василія Блаженного, монастирі, богослужіння та університет
сторінка 411/740