Не можна заперечувати, що російські тротуари в цілому дуже погані. Досить гарний, коли щойно покладений, але розрахований радше на показ, ніж на одяг. Однак один вид тротуарів викликає захоплення в Петербурзі; Я маю на увазі дерев’яний бруківку, по якій вагони котяться так само плавно й безшумно, як кулі зі слонової кістки по більярдному столі. Однак цей тип тротуару, який був прийнятий лише на кількох головних вулицях, спричиняє великі витрати через постійні ремонти, яких він потребує, окремі блоки час від часу провалюються у водяний ґрунт і залишають небезпечні діри. Однак тротуар тут менш важливий, ніж у більшості європейських столиць, де природа не створила стихійної залізниці протягом більшої частини року. Понад шість місяців вулиці Санкт-Петей-сбм-г заповнені снігом і льодом, які утворюють більш зручну дорогу для людей і коней, ніж будь-яка, яку змогло побудувати мистецтво. Цікаво спостерігати за різноманітними метамоїдами, яких зазнає снігова дорога з настанням сезону. Восени починає випадати величезна кількість снігу, який спочатку лежить пухкими й безформними масами, крізь які безстрашно мчать російські скакуни, розкидаючи на них дощі блискучих хеків. Поступово сніг збивається, а потім утворює гарний суцільний бан. М'яке відтавання дуже сильно покращує його міцність; тоді як після тривалого й сильного морозу постійне витоптування рослин перетворює поверхню на дрібний порошок, який часто піднімається хмарами, як пил, до великого роздратування пішоходів. Це, звичайно, відбувається лише на Невському проспекті, Гороховій вулиці та деяких інших вул.
найбільш відвідувані магістралі; на більшості вулиць маса залишається компактною протягом усієї зими.