Директор — містер Грейг, англієць, від якого ми хотіли отримати дозвіл оглянути мануфактуру. Даремно ми запитували його; ніхто такої людини не знав. «Ми мали дозвіл від пана Федора Ровановича?» (Син Фредеріка Роберта.) На щастя, Феодор Рованович, який був не хто інший, як сам елегантно вдягнений містер Ґрейг, про прізвище якого росіянин, як завжди, нічого не знав, увійшов у цю мить і був люб’язний сам показати нам це місце. Свіжий і здоровий зовнішній вигляд робітників у порівнянні з розбещеним, жалюгідним, хворобливим виглядом мануфактурного населення Франції, Бельгії та Німеччини залишався непомітним. Розважливий росіянин ніколи не затримується на одній роботі так довго, щоб не зазнати шкоди. Тиранія майстрів-фабрикантів також не є тут такою систематичною, як в інших країнах.
Найважливішою мануфактурою на стороні Віборгу керує німець, який розповів багато цікавих анекдотів про різні нації, які мали представників серед його 1000 робітників. Він використовував фінів скрізь, де вимагалося багато терпіння і небагато рухів, де вузли та заплутування вимагали ніжного пальця; але росіяни, які вміли розв'язувати вузли за модою Олександра Македонського, здебільшого працювали там, де бракувало швидкості й активності. Він далі сказав нам, що майже половина його робітників була зайнята на тому, щоб надати клоту, манчестерській бавовні тощо яскравіший і ефектніший зовнішній вигляд, без якого росіяни та жителі Азії їх не цінують. З цією метою найдосконаліші товари піддаються грубому поводженню і повністю проходять крізь вогонь і воду, завдаючи великої шкоди, як можна подумати, їхній внутрішній цінності.
За останні десять років німецькими механіками були засновані підприємства з виготовлення математичних інструментів. Я бачив майстерню одного, де працювало шістнадцять підмайстрів; четверо були поставлені туди підмайстрами короною. Варто зауважити, що багато частин інструментів було оброблено з платини, металу якого росіянам не потрібно економити, і який одного дня отримає рішучу перевагу для своїх інструментів.