Кількість кислотних напоїв, що використовуються в Росії, дуже велика; Варто зауважити, що, незважаючи на те, що росіяни люблять солодощі, жодна кухня не містить так багато кислоти, як їхня. Можливо, їхні конституції вимагають цих жорстоких контрастів; можливо, коли крайнощі зустрічаються, кількість олії та густих жирових речовин, які вони їдять, пробуджує апетит як до солодкого, так і до кислого.
З усіх фруктів, продукт найвищої півночі, «мамурамі» дає найприємніший напій; розміром і формою як шовковиця, з ароматом ананаса; у суміші з шампанським і вином виходить найкращий пунш у світі — напій, гідний пісні поета.
Який би несприятливий для подібних насолод російський клімат ні здавався, немає жодної країни, де так прийнято їсти під відкритим небом. Велику кількість їжі постійно розносять вулицями міст ресторатори-перипатети: взимку — гарячий чай і супи, картоплю, гарячі пиріжки; влітку морозиво, прохолодні щербети, квас тощо. і c. Кількість місць з продажу готової їжі в російських містах величезна; часто велика зала або відкрита будка, або якесь інше просторе місце, готується як їдальня для нижчих класів, де художник і спостерігач можуть знайти такий же багатий урожай для олівця та пера, як і робітник може пірогасу, квасу та штше. Велика кількість незаміжніх людей, які живуть в Петербурзі та інших містах, не будучи там вдома, робить такі заклади необхідними.
За споживанням м'яса Петербург перевершує будь-яке інше місто в Європі і, якщо виключити з нашого рахунку погано вгодовану армію в 60 000 чоловік, може вважатися, мабуть, найкраще вгодованим містом у світі. Вона споживає майже 4 000 000 пудів кукурудзи щорічно: тобто, діти, старі люди і хворі в тому числі, 200 фунтів на лід; 100 000 волів; а саме, цілий віл на кожні 4^ чоловіка, без урахування корів і телят. Свиней і овець споживають менше, ніж у Парижі; але знищення риби величезне. Оселедців, наприклад, в 1832 році до Петербурга було привезено 53 тисячі тонн, тобто по одній тонні на кожні вісім чоловік. За заявою міністра внутрішніх справ, у тому ж році Петербург споживав 500 000 пудів солі, або 36 фунтів на душу (близько 1|- унції на день). Було б цікаво порівняти це твердження з аналогічними щодо Лондона, Парижа та Відня. У російських журналах наведено достатньо даних, хоча слід визнати, що такі вкрай абсурдні протиріччя з’являються у твердженнях при найповерхневішому розгляді, що ніхто не може спробувати узгодити невідповідності або обчислити середнє значення.