Уряд так постійно зайнятий питаннями приватної освіти, що вже існує безліч законів і постанов щодо «інститутів, інституцій і прецепторів». Найпізнішим і найвидатнішим є той, що від 1834 р., в якому докладно описані привілеї приватних учителів, які проходили іспит. Згідно з цим указом, вони зараховуються до служби держави і, отже, мають право носити «нижчу форму» міністерства громадської освіти. Приватні вчителі в старих дворянських родинах після дворічної служби підвищуються до чотирнадцятого рангу; члени сімей купців першої гільдії, проповідників, священиків і нижчого класу дворянства мають такий самий ранг після трьох років служби; у тих, хто не має позитивного рангу, через п'ять років; і в тих класах, які не мають права вступати на державну службу, вихователі не мають права на цей чотирнадцятий клас до закінчення восьми років служби. Тоді вони, як і всі інші посадові особи, можуть очікувати, що з часом стануть титулярними радниками, судовими радниками тощо. і c. Є вже в Росії статські радники, які ніколи не були нічим іншим, як приватними вчителями. «Instituteurs» — це вихователі, власне кажучи, і мають пріоритет над «precepteurs», які просто дають уроки. Після п'ятнадцяти років бездоганного служіння інститутисти дворянських родин отримують хрест ордена святої Анни третього класу; прецептери, хрест ордена Св. Станіслава четвертого класу; вихователі в недворянських будинках можуть отримати Володимирський хрест четвертого ступеня лише після двадцяти-двадцяти-п'яти-тридцятирічної служби. Той, хто за п'ять і двадцять років підготував для університету трьох учнів, отримує звання Instituteur Emerite. При отриманні кожного з цих знаків пошани вони повинні внести 100 рублів у фонд на утримання злиденних і хворих приватних вихователів.
Ці положення з вищеназваного указу вибрано як цікаві та характерні. Подібні закони існують для акторів, майстрів фехтування, малювання, учителів музики тощо. і c. Для всіх цих осіб були збережені порізи та відрізки від нагород і либбонів генералів і маршалів; і завдяки цьому були виготовлені маленькі мініатюрні знаки пошани, цінність яких потрібен моральний мікроскоп, щоб виявити. І чи це не для того, щоб висміяти, ніж відзначити клас молодих людей, чий бізнес сам по собі настільки важливий?
Німецький погляд на російську освіту полягає в тому, що зовнішній вигляд - це все, що потрібно або розуміється; що плодотворного духу цілком бракує; що все можливе, що дається, це зовнішня полірованість і неживість знання. Так само, як ця думка в цілому, було б вкрай несправедливо задовольнитися нею і відвернутися від теми без визнання дуже похвальних зусиль.