Санкт-Петербург: Театри, маскаради, Великдень, острови, Кронштадт та флот

Я був присутній на балу в 1837 році. Розваги мали розпочатися об одинадцятій, і вистава тривала до пів на десяту. Мені дуже хотілося побачити, як росіяни з їх загальновизнаною швидкістю виконання перетворять театр на бальний зал за такий короткий час. Як тільки пішов останній глядач (залишився я єдиний, притулившись до стовпа імператорської ложі), піднялася велика люстра, і темрява опустилася на простір. Поступово з’явилося кілька сотень робітників з вогнями, і, поки одна сторона починала розчищати яму та оркестр, інша прямо йшла слідом за сценою з балками та дошками та починала з пилками та сокирами піднімати галас, крізь який лише час від часу можна було почути наказ і керуючий голос. Цей широкий темний простір, цей хрип і стукіт, ця теслярська робота, заклики, кричання й накази здавалися піді мною ще одним хаосом, звідки мало виникнути якесь велике народження. У міру того, як просувався майданчик від сцени до ями, за теслями йшов натовп балакучих жінок з мітлами, що змітали стружку й пил. На сцену ніби хмара опустилася з повітря. Це був тюк шовкових і вовняних речей, який дістався знизу творчими руками. Вони, частково креслення, частково шиття, швидко перетворили сцену на красивий турецький намет, відкритий попереду. Ззаду намету не менш швидко виростили галерею для музикантів, а з боків — лавки для глядачів. Попереду, наче за помахом чарівної палички, тим часом добудовувалася платформа; і були зроблені сходи, щоб піднятися до лож по обидва боки імператорської великої ложі, які, забравши двері, сидіння та балюстради, перетворили на проходи. Годинник пробив десяту, за чверть, о пів на другу, і в кожну чверть робітники, очевидно, виконали частину свого завдання; о чверть на одинадцяту почулися останні звуки молотка й пилки. Підлога була зроблена, опори тверді, хмара пилу розійшлася, стеля відкрилася, і чудова люстра опустилася над юним творінням прикрашеної бальної зали. Водночас навколо балюстрад виблискували тисячі воскових сяйв; лакей пройшов по підлозі, розкидаючи пахощі з великої посудини, ніби він, перша людина, пропонував пахощі новому сонцю цього молодий світ; wliich був заселений так само швидко, як і був створений. Об одинадцятій люди збіглися, і не тільки чоловіки та жінки, але й тварини, жаби, птахи тощо, і жоден із звичайних персонажів маскараду не був залишений. О пів на одинадцяту ввійшов імператор, і загриміла перша музика. Це був хор, у супроводі цілого оркестру. Таким хором у супроводі оркестру прийнято відкривати бали, які мають хоч якісь претензії на національність. Звичайним твором є російський національний гімн «За государя и святую Русь». Як тільки з'явився імператор, усі мої думки про хаос і нове творіння зникли; Я більше не мав ні ока, ні чуття ні на що інше, окрім цього представника влади, якої немає на землі. Куди б не став імператор, він, здавалося, регулював рухи всіх навколо, як сильний магніт робить залізо. Навколо нього скрізь утворювалося коло шанобливих глядачів, яких якась невидима сила тримала всередині своєї орбіти. Скрізь, де міг, його імператорська величність змішувався зі своїми підданими і старанно піднімався та спускався сходами. Молоді дівчата в доміно з цікавістю збігалися навколо Лііма, а тих, кого він добродушно брав під руку, ходив з ними, захоплюючи їх жартувати з ним. Багато дам, які не можуть інакше підійти до нього, відвідують цей бал лише заради того, щоб хоч раз повіситися на руку імператора. Він ніколи не втрачав відповіді, але дуже люб’язно відповідав на все, що йому говорили. Одного разу, коли я проходив повз нього, я почув, як маска на його руці каже: «Ах! Comme tu es beau!» — але якби ви бачили, ким я був раніше! Інша маска сказала йому: «II y a peu de dames aujourdTiui». "Oui, mais quant a moi, je suis content, je te prends pour cent." Одна прекрасна леді, однак, здавалося, втомила його своєю настирливістю, і коли він побачив одну зі своїх вельмож він прикріпив її собі на руку, сказавши: «Вуаля, Т, une jolie petite dame pour toi." Дворянин деякий час ходив з нею, а потім скористався нагодою, щоб цивілізовано позбутися її. Заради бідної красуні я був радий, що вона була так щільно замаскована.