Коли вечеря закінчена, якщо погода гарна, і вовків немає, люди й собаки обов’язково проведуть годину-дві перед своїм палаючим вогнем сухого очерету й трави. Там чабави обговорюють питання степу або обговорюють відносні переваги пасовищ, куди найдоцільніше буде спрямувати свій наступний похід. Рада закінчилася, залишилося домовитися про нічліг. Обоз — це житло головного цабауна, отамана оттара, як його часто називають, і тут зазвичай розміщуються гості табору. Інші тшабауни зганяють овець якомога ближче один до одного, а потім разом зі своїми собаками утворюють повне коло навколо отари. Кожен чоловік кидає своє хутро, яке служить йому для матраца і покривала, на призначене йому місце, і між кожними двома ліжками відбувається однаковий відміряний проміжок. На черзі – застелити лежаки для собак. Це незабаром буде зроблено. Скільки собак, стільки й килимків надається; і оскільки кожна собака розпізнає свій килимок по запаху, все, що необхідно, це постелити килимок на місці, де бажано, щоб собака заночувала, і буде створено повний санітарний кордон. Укріплений таким чином табір може загалом кинути виклик вовку; Все-таки мало ночей проходить без тривоги, бо вовки кружлятимуть багато днів і ночей навколо зграї в надії підглядати,
рано чи пізно, неохоронюваний пункт, або скориставшись панікою, в яку оттара іноді вкидає раптовий шторм.
Широкий безмежний степ робить майже все, що там мешкає, диким, і, як кінь за короткий час набуває вигляду пустелі, так само і віл, що ширяє над трав’янистим океаном, є зовсім іншою твариною, ніж бик, прикріплений до добре впорядкованої ферми. У степу також чути про волів хатніх і степових. Перші прив’язані до домашнього господарства, працюють на господаря, пасуться лише біля його будинку.
Порода корів, яка переважає в степу, дає мало молока. Німецькі колоністи, як наслідок, завезли велику рогату худобу з Німеччини, і те саме зробили багато великих землевласників. Велика рогата худоба іноземної породи, однак, все ще незначна за кількістю порівняно з оригінальною расою. Ця порода, яка поширена в Бессарабії, Новоросії, Малоросії, Поділлі, Україні та частково в Молдавії, велика, довгонога, з довгими рогами і завжди білого або сріблясто-сірого кольору, багато в чому відрізняється від польської, хімгарської або татарської порід. Саме з цих степових стад Росія отримує головний запас лою, якими вона веде таку широку торгівлю з усіма частинами світу. Ринки Петербурга і Москви також забезпечені яловичиною, майже повністю зі степових стад.