Петро Великий — кожна глава, яка розповідає про Росію, повинна починатися з Петра Великого, бо не тільки Петербург, але й кожна гілочка російського громадського чи соціального життя, історія міст, доріг, каналів, громадських установ, літопис садів, будинків, мануфактур, копалень і млинів — все починається з Петра Великого. Тоді Петро Перший зробив те, чого не робив жоден правитель до нього, збудував свою столицю на ворожій землі. Можливо, він думав, як той офіцер, який, щоб підбадьорити своїх солдатів до атаки, кинув свій власний прапор у середину ворога: нехай наш найдорожчий скарб буде в руках ворога, і ми будемо боротися ще завзятіше, щоб знову стати нашим. Часто під час будівництва міста йому доводилося міняти різець і молоток на меч і відганяти ворога від самих воріт його нової столиці. На одному з цих околиць полів битв він збудував у 1711 році, поза містом і недалеко від моря, замок і сад Катериненгоф, як пам'ять про перемогу, отриману над шведами. Спочатку це була лише літня резиденція його дружини Катерини та великих герцогинь Анни та Єлизавети. Їх дерев'яний палац ще стоїть, але сади значно розширилися. Довгий час вони та «Літній сад» були єдиними курортами такого роду для городян, і досі, мабуть за звичкою, ці сади відвідують першого травня. Того дня весь Петербург рухається; бідняки піші, юнаки верхи на конях, дами у своїх екіпажах — усі збігаються до Катериненгофа, щоб привітати прихід чудової пори, хоча й вважається доцільним, як це зазвичай і буває, добре закутатися в ведмежі шкури.
Сади повні майданчиків для боулінгу та ресторанів, і, курячи сигару перед одним із цих ресторанів, ми можемо насолоджуватися задоволенням спостерігати, як половина магніфіко імперії повільно проїжджає повз у своїх каретах-четвірках; сенатори, генерали в зірках, преосвященні єпископи і митрополити, бородаті купці та «іноземні гості»; видовище, від якого петербуржець ніколи не втомлюється, як це часто повторюють. Цілий день вагони рухаються за певним планом, як коні в млині. Досить паморочитися від думки, що весь гей-світ по всій Росії рухається по своїх багатотисячних містах, однаковою швидкістю в один і той же день. Імператор, чия присутність увінчує свято, як правило, верхи на коні, з принцами та блискучим жезлом. Петербуржці, які звикли всі свята проводити разом зі своїм обожнюваним імператором
III старі пайкири купця з Ревеля, я читав генуанські комерційні листи, датовані Ніеншанцем на Неві; і я бачив у Санкт-Петербурзі старий дубовий прес для одягу, що прийшов з Ніеншанца — єдині старожитності, мабуть, які Санкт-Петербург і)osscsscs.