підлогове покриття-. Те, що у Відні й Парижі є міцною хижою опорою", у Санкт-Петербурзі - бездонне трясовино. Болотистий ґрунт просочується крізь бруківку та дерев'яні конструкції навесні й восени; і хоча мільйони на мільйони щороку витрачаються на мощення вулиць і ремонт доріг, мостів і каналів для дренажних фундаментів тощо, все-таки місце міста настільки мало захищене й погане. переконаний, що за кожною стіною саду — це дике, болотисте, нерівне болото, як колись у наших містах, принаймні в передмістях, кожен будинок стоїть посеред дерев, лоз і кущів, а в Санкт-Петербурзі кожен сад стоїть посеред трясовини там, де лопата не діяла, у нас все ще дивиться в очі (я маю на увазі Відень, Дрезден, Гамбург, Франкфорт, справді, майже всі німецькі міста). У Санкт-Петербурзі нічого не потрібно робити, але гравій повинен бути закладений руками теслі. Якщо потрібні луги, то дернину слід укласти дерниною; якщо hiU, землю треба підкинути; якщо долина, то її треба викопати. Хто жадає тепла, повинен топити свої печі; ті, хто бажає мати небо, повинні намалювати його у своїй вітальні.
Тільки між чотирма стінами ми можемо насолоджуватися тихою погодою або будь-якою красою природи Петербурга: яскраві фарби можна побачити тільки на стінах. Пасовища й луки брудні, сірі й жовті; ніде не видно доброзичливої зелені, крім дахів будинків. Небо туманне й водяне; зорі блищать із блакитних куполів церков, але більше ніде не мерехтять. Чим блідіше обличчя сонця, тим сяючіші вершини веж; чим слабший місяць, тим яскравіше сяють розкішні палаци. Небеса! якої ціни, якої праці та клопоту позбавив Петро Великий петербуржців, минулих, теперішніх і майбутніх, якби він реалізував свою першу ідею побудови своєї нової столиці на березі Чорного моря! Стільки іноземних послів тоді б не дивувалися швидкості, з якою вони старіють — і були б дівчата гарніші. У Петербурзі були б акації, лаври та гранати, а не берези, ялиці та журавлини; і стільки мільйонів не витратили б половину свого життя на роздуми про те, як зігріти себе та їхні родини.
Єдине, що було корисно петербуржцям, коли вони взялися за прикрашання і озеленення своєї околиці, була прекрасна чиста, глибока Нева з її численними рукавами, до яких можна додати групу пагорбів, званих горами Дудергофа, і узбережжя Фінської затоки. Усі, хто шукає сільського ландшафту, знайшли притулок або на островах, на тих пагорбах, або вздовж того берега.
У всій дельті Неви більше сорока островів, великих і малих. Деякі з цих островів, хоч усі належать до околиць міста, все ще залишаються абсолютною пустелею, затоплені морем і Невою, відвідуються лише тюленями або вовками, які прилітають по льоду.