Тут зібрані качки, лебеді, жайворонки, снігурі, чижі та сотні інших співочих птахів, які утворюють наймальовничіші та найрізноманітніші звіринці, які тільки можна уявити. Кожна кабінка дерев’яна й відкрита спереду, так що незнайомець, що проходить повз, одразу бачить увесь її вміст, якого вітають таким концертом реготання, кукурікання, балакання, воркування, сопілки та лепетання, якого вистачило б, щоб забезпечити необхідний запас ідилічних мелодій для сотні відрізків. Між протилежними будками зазвичай є такі містки, як я вже описав, до яких підвішені зображення святих, для повчання побожних. На цих мостах і на дахах будок постійно пурхають цілі зграї голубів, миролюбний росіянин дуже любить цю ніжну пташку. Кожний рій знає свою стріху, і птахи без особливих труднощів ловлять себе, коли має бути укладена угода. Голуба ніколи не їсть росіянин, який вважав би гріхом завдавати шкоди тварині, в образі якої нібито з'явився Святий Дух. Тому голубів купують лише як домашніх тварин, щоб їх господарі годували та навчали. Цікаво бачити, як російський купець керує втечею своїх покірних учених. За допомогою прапорця, прикріпленого до довгого древка, він передає їм свої сигнали, змушує їх підніматися вище в повітря, летіти вправо чи вліво або падати на землю, ніби вражені кулею з рушниці.
Бідні маленькі співочі пташки — жайворонки, солов’ї, ліньки, снігурі тощо — мабуть, належать до більш витривалої раси, ніж у південніших країнах; адже, незважаючи на сильний мороз, вони весело цвірінькають і вітають своїми піснями кожен промінь сонця, який потрапляє до їхніх похмурих осель. Маленькі створіння не отримують за всю довгу зиму жодної краплі води, бо марно було б пропонувати їм те, що через мить могло б перетворитися на скам’янілу масу. Відповідно їхні маленькі корита наповнені лише снігом, який вони повинні розріджувати у власних дзьобах, коли хочуть вгамувати спрагу.