Крім англійців і німців, які володіють морською торгівлею Санкт-Петербурга, кожна нація в Європі має свого консула і представників. За винятком Лондона, можливо, немає іншого міста в Європі, до якого всі інші країни мали б такий великий комерційний інтерес, як до Санкт-Петербурга. Жоден росіянин ні в Петербурзі, ні в будь-якій іншій частині імперії не займається морською торгівлею; він не має ані необхідних для цього знань, ані зв’язків, тим більше не має справжнього комерційного духу підприємництва. Вузька неідеальна натура росіянина не може звільнитися ні від хибної оцінки вартості грошей, ні піднятися до піднесеного погляду на потреби та природу часу. Гроші, в його очах, не є інструментом для збільшення кредиту та розширення сфери діяльності; сам сяючий метал є єдиним об'єктом; він рідко може змусити себе розлучитися з грошима, колись заволодів ним, або добровільно понести невелику втрату, щоб уникнути більшої. Російський купець повинен у кожному комерційному починанні отримувати негайний прибуток, навіть такий невеликий, і точно ніколи не буде наслідувати того американського власника пароплава, який цілий рік возив пасажирів на своєму судні за безцінь, щоб вигнати своїх суперників з поля. Він не розуміє німецької приказки: «Виграй час і виграй усе», а тим більше не розуміє прислів’я англійського купця «Час — гроші». але скоріше, як арабський купець, описаний Буркхардтом, російський wdll дозволив рокам пройти в надії уникнути тимчасової втрати, жодного разу не підрахувавши, скільки затримка з’їдає його капітал, тримаючи його бездіяльним. Однак, незважаючи на їхню фальшиву комерційну систему, велика маса віруючих у храмі російського Плутоса є заможними; і, незважаючи на всю їхню любов до грошей, ніхто так легко не переносить комерційні втрати, як росіяни. Таке явище, як самогубство внаслідок невдачі в торгівлі, серед них ніколи не було чути, це явище, але надто поширене серед нас. Ця удавана суперечність частково пояснюється легкою вдачею росіянина, а частково тим, що жоден російський купець не вважає ні купецької честі, ні своєї громадянської честі аніскільки постраждалими від своєї невдачі, просто тому, що для нього такі речі не існують. «Бей с’нім» (Бог з цим), — каже він своєму невірному скарбу і знову починає зведення своєї карткової будівлі.
Центр, на якому рухається Петербурзька біржа, сонце, яке створює погоду, джерело, що дає життя і рух усім, є відгалуженням тієї чудової раси, від якої протягом багатьох століть ієрархії Мамона мали своє походження. Барон С, який у св.