Blu42 Media

Південна Україна: Полтава, Кременчук, степи Новоросії та Миколаїв

сторінка 559/740

Найбільше подиву викликає терпіння, з яким ці люди виносять будь-яку погоду. Під час безжалісної снігової бурі, яка супроводжувала нас до другої станції, наш ямчик, маленький товстий шахрайський хлопець, не мав нічого, щоб прикрити його, крім своїх невиразних речей і червоної бавовняної сорочки, обидва одягу скріплені разом поясом. Краї його капелюха були зірвані з усіх боків, за винятком одного-двох дюймів сторона, яка все ще трималася разом. Цей маленький клапан він обережно стягнув збоку від вітру, і це був його єдиний захист від суворої погоди. Проте він не вимовив жодного слова скарги, а продовжував лити, наче з невичерпного джерела, зливу дотепів, і, незважаючи на всі ті розваги, які він нам приносив, а також на труднощі, які йому довелося зазнати, був більш ніж задоволений доюєром у тридцять копійок.

Дивовижна мудрість природи, яка населила цю сувору негостинну країну такою терплячою, задоволеною та витривалою нацією, як росіяни, вразила нас найсильніше, коли ми прибули на третю станцію, де ми зупинилися пообідати. Там ми зустрілися з фельджгером, або кур'єром, який прибув з Одеси, і він сказав нам, що він був змушений здійснити подорож до Санкт-Петербурга, 200 німецьких миль (850 англійських миль) за чотири дні. Він був одягнений з голови до ніг у шкіру, і таким чином цілком захищений від негоди, але нестерпні поштовхи його найнезручнішого спорядження кинули його в жахливу гарячку. Він заявив, що протягом перших кількох днів цих кур’єрських подорожей, таких сповнених втоми й труднощів, зазвичай виникала подібна подорожня лихоманка, але на третю чи четверту ніч вона пройшла. Ці російські фельд'ягери, яких постійно розсилають по всіх частинах цієї величезної імперії з усілякими дорученнями та посланнями, безумовно, здійснюють найдовші подорожі у світі найнезручнішим способом. Певна кількість із них призначена для імператора, імператриці, спадкоємця тлірона та різних міністрів, і вони часто проїжджають від п’ятдесяти до шістдесяти німецьких миль на день протягом десяти чи дванадцяти днів разом у вагонах, які, як нам здається, незручні для післяобідньої поїздки. Однак дуже небагато з них можуть підтримувати таке життя протягом тривалого часу, хоча для такої служби, звичайно, відбираються найсильніші люди. Ті, хто зумів до цього звикнути, отримують надзвичайно високу зарплату і мають багато можливостей заробити чималі гроші.