Я міг би легко знайти ширшу дорогу до німецької колонії, яку шукав, але я віддав перевагу вузькій і самотній, і радів, знайшовши регіон, який досі не відвідував жоден мандрівник, про який я міг би вважати себе своєрідним першовідкривачем. Я з великим задоволенням оглядав це моє морське королівство, приховане від усіх, крім птахів, високим муром, що здіймався наді мною, коли раптом відчув, що хтось оскаржує моє право. Невеликий стовп диму здіймався з хатини, оточеної охайним огорожею, з гі'азом для худоби та скромним фруктовим садом, розбитим на зруйнованій землі, яка, ймовірно, займала своє теперішнє положення протягом сотень років. Я проминув садові ворота, коли з’явився болгарський колоніст, і негайно відчинив їх, щоб впустити mo, iu дуже гостинно. Хоча сонце сховалося від нас за степом і тільки тепер освітлювало вітрила далеких кораблів, я був недалеко від своєї колонії і не міг встояти перед запрошенням зробити короткий привал у цьому цікавому поселенні.
Болгари користуються репутацією найпрацьовитіших людей у степу і значно більш працьовитих, ніж німці. Вони також є найкращими господарями серед осілих тут людей різних народів, ведуть найсуворішу економію, не грають і не п'ють. Ця обережність у деяких випадках, безсумнівно, вироджується в одіозну скупість. Навіть коли вони накопичили значні суми грошей, вони продовжують жити в глиняних хатинах і часто приховують свій скарб від дружини та дітей. «Болгарин, — сказав німецький колоніст, який, мабуть, дивився лише на тіньову сторону картини, — працює, як кінь, шкребе, як сорока, а живе, як свиня». Скотарство і торгівля худобою — їхні улюблені заняття, і, за винятком великих землевласників, вони мають найбільші стада в степу. Мені назвали деяких болгар, які мали від 7000 до 12 000 волів і величезні отари овець. Крім того, вони часто є власниками баштанів, або городів.
Я запитав свого господаря, чи все добре з liim, і він відповів: «Хвала Богу, ми живемо досить добре — потроху^ Це спосіб вираження, властивий малоросіянам; недбало про futm'e, вони живуть від рогу до години, як скло біжить. А чи не всі ми так живемо? Життя, у всій його гіркоті, ледве можна було витерпіти, хіба ми не взялися за bm-den по частинах.