Петропадська церква в Петербурзі є своєрідним продовженням 3-го Архангельського собору в Москві; один продовжує реєстр померлих правителів Росії, звідки закінчується інший. У Москві поховані російські царі аж до Петра Великого; він і ті, хто його змінив, у церкві Петра Павла. Хто бачив пам'ятники польських королів у Кракові, або пам'ятники французьких і англійських королів та італійських князів, той дивуватиметься простоті та відсутності орнаменту в цьому останньому місці спочинку російських імператорів, особливо коли він думатиме про пишноту Зимового палацу. Прості труни розміщені в склепіннях, а над ними в церкві лежить не далі у вигляді пам'ятника, аніж кам'яний труноподібний саркофаг, покритий червоним покривалом. На паллі ім'я померлого імператора або сина імператора вишито золотими літерами, досить просто: «Його Імператорська Високість Великий Князь Костянтин»; «Його Імператорська Величність Государ Петро Перший» та ін. У деяких немає нічого, крім початкових літер, і тут і там якийсь неважливий трофей. На саркофазі великого князя Костянтина лежать лише ключі від деяких польських фортець. Зараз там спочиває Петро Третій, якому Катерина за життя відмовила в цьому місці. Павло помістив туди Кетрін і свого батька. Сто гармат, неприступні бастіони і гарнізон із 3000 чоловік захищають місце, яке може бути осквернене ворожими руками лише тоді, коли весь Петербург лежить у руїнах. Російські князі – єдині в Європі, наскільки мені відомо, хто похований у стінах фортеці.
Навколо саркофагів, на стовпах і в кутах підвішені прапори та інші трофеї, як у Касанській церкві. Особливо багато таких у Персії та Туреччині. Лежать тут, як у музеї; жезли турецьких полководців і великих візирів, як правило, виготовлені з латуні або срібла, гарно вироблені, щось на кшталт маленьких бойових сокир, які використовувалися в середні віки; потрійні кінські хвости пач, багато знаків розрізнення яничарів і колекція найособливіших ключів від Тю'кішських і перських фортець. Усі перські прапори мають витягнуту срібну руку на кінцях. Сам прапор являє собою надмірно довгий трикутний шматок подвійного шовку, обробленого мереживом, що має посередині пантеру, над спиною якої сяє широкий диск сонця. Усі вони в такому ж хорошому стані, як і турецькі; в одному чи двох м’яч пройшов крізь сонце, і лише на одному можна простежити п’ять закривавлених слідів пальців турецького прапороносця, який загинув, захищаючи його. Триста цих перських сонць і турецьких півмісяців схиляються тут перед хрестом християнським.