Але добре відомо, що російський дворянин, незважаючи на свою челядь або, може, через свою челядь, дуже погано обслуговується. Оскільки ніхто не буде робити те, що «не на його місці», доручення має пройти через величезну кількість рук, перш ніж його виконати. У камердинера просять склянку води, він каже лакею, який кличе скулона; його знаходять сплячим десь, і після довгих пошуків графина він біжить до джерела, і вода приходить, мабуть, нарешті, коли господар уже не відчуває спраги. «Слуга! (Ось, слуга, сюди), кличуть із дверей. «Сей тшас! сей тшас! сей хвилин!» (Прямо, безпосередньо, цієї хвилини), відповідає зверху і знизу, зі сходів і двору. Той, хто дзвонить, чекає чверть години, але ніхто не приходить; бо Павло судить, що Івана немає, а Матвій знає, що Ванька чув так само, як і він. Дзвінок повторюється. «Слуга паслуїші» і «Сей тшас» відгукуються у відповідь, але слуга не приходить; і сто разів на день людина може переконатися в правдивості російського прислів'я, яке говорить: "Сей цхась" означає завтра вранці, а "Сей хвилин" цього дня тижня. Але вони вважають, що без свити слуг не обійтися.
"Ах! Ви справді збентежили мене своїм люб'язним візитом", - сказав князь N своєму другові, який несподівано прийшов пообідати з ним. «Я мушу вибачитися перед вами, бо про вас дуже погано потурбуються. Половина моїх слуг пішла на полювання з моїм сином; я сам відправив деяких у справах,
а моя добра мама, яка приїхала з міста в гості, забрала майже все інше». Тим не менш, дванадцятьох людей чекали живі старанні руки.
Особливо, що чоловіків-слуг повинно бути набагато більше, ніж жінок. Загалом кімнати підмітають і заправляють ліжка чоловіки, а дами, окрім своїх покоївок, мають камергера, який всюди їх обслуговує. Дівчата, що чекають, належать до всіх націй: арка паризьких гризетів; Швейцарські дівчата сумують від домашньої хвороби; Шведи зі Стокліольма приїжджають шукати кращої долі, т. д. більше грошей; німецькі Амалії, або Матильди, які пишуть сентиментальні вірші; Російські Софінки чи Ольги, дуже незадоволені кількістю іноземців, яких вони бачать кращими перед собою; і весь цей горщик поливають рі національності, тим же російським соусом загострюють. Вони говорять жаргоном наполовину російською, наполовину французькою, прикрашеним багатьма іншими словами з багатьох інших мов; вони повинні одягатися весело і модно, щоб догодити своїм господиням, намагатися виглядати приємно і підходити до переважаючого тону.