Постійною напастю ісвоштиків є пішохід, який в Росії наділений величезними привілеями. В інших країнах людина вважає себе зобов'язаною подбати про те, щоб на неї не наїхали; але в Росії той, хто ходить пішки, мало турбується про це, і думає, що кучер повинен бути обережним. Якщо кінь або екіпаж лише торкнуться пішого пасажира, навіть не скинувши його, водій підлягає побичуванню та штрафу; Якщо пішохода скинуть, то покарання, Сибір і конфіскація всього спорядження — це м’які покарання, які накладає закон. — Бережіть себе, — кричить ісвошчик. «Бережи себе, а Сибір згадай», — скоріш за все відповість неквапливий мандрівник. У той момент, коли здіймається крик, що людину наїхали, зграя бутшників виривається зі своїх ящиків, і карету, кому б вона не належала, виносять як поліцейський приз. Бідолашного кучера негайно зв’язують, і йому негайно відкривається приємна перспектива еміграції до Сибеї, незалежно від того, стався нещасний випадок з його власної вини чи ні. Іноді трапляються випадки великої тяжкості; але важко вказати будь-який інший спосіб перевірити дику манеру водіння, якій часто потурають дворяни. Вони завжди закликають своїх бідолах їхати швидше, а наслідок цього, незважаючи на широкі вулиці та суворі закони, постійно трапляються аварії, і час від часу ви чуєте, що штраф цього принца в руках поліції, або що кучер того графа проходить розслідування.
Одного разу я сам був свідком смішної сцени, яка викликала страх перед цими жорстокими виставами. Екіпірування графині Т. котилася по Невському проспекту і мала нещастя скинути бідну стару жінку, але, як згодом з'ясувалося, не завдавши їй нічого більшого, ніж налякавши. Дами в кареті знепритомніли, але кучер, маючи перед очима живу картину Сибіру і кнгута, негайно привів батогом у рух, і коні кинулися на повний галоп. Усі бутшники в околицях негайно приєдналися до погоні, бо в таких випадках вони подають один одному знак. Схопити бадьорих коней за поводи було неможливо; але кілька слуг поліції, сміливіші за своїх товаришів, чіплялися за карету позаду в надії, ймовірно, що, оскільки колись вона зупиниться, вони зрештою зможуть заробити свій приз. Карета, кучер і коні здавалися безповоротно втраченими. Князь Л., діяльний чоловік і друг графині, усвідомлюючи небезпеку, якій вона піддається, кинувся на карету і головною силою відірвав двох хлопців, що трималися за неї, і кинув їх у сніг. Бутшники. розлючені через втрату нагороди, тепер напали на бідного принца, якого вони відтягли до свого дерев’яного будинку; але він намагався і тримав двері відчиненими, поки не впізнав серед натовпу якогось могутнього знайомого, завдяки чиєму посередництву йому вдалося уникнути наслідків свого добродушного порушення законів.