Оскільки саме з числа цих молодих відвідувачів Літнього саду, ймовірно, будуть вибиратися майбутні адмірали, генерали та державні діячі імперії, неможливо не спостерігати за ними з певним інтересом. Поряд з костюмом їхня мова є найвизначнішою рисою в них. Оскільки в них є російські слуги та няньки, англійські та французькі покоївки та німецькі вчителі, вони зазвичай вивчають усі чотири мови водночас, і оскільки спочатку їм нелегко розрізняти кілька діалектів, вони змішують їх у ідіоматичне рагу, дуже смішне для незнайомця, але яке для самих дітей часто повинно викликати велике змішання уявлень. Немає нічого незвичайного, наприклад, почути, як хтось висловлюється таким чином: "Папа, я був у літньому саду; Теодор пішов; хіба ви не підете?" (Папа, я був у Літньому саду; Федір був з нами; ти не підеш?)
Дорослі росіяни взагалі говорять на ще більшій кількості мов, хоча, звичайно, більш правильно; але примітно, що, якими б вони не були лінгвісти, вони рідко запозичують термін ласкавості з будь-якої мови, крім мови своєї землі. Російська мова справді надзвичайно багата на красиві, вмовляючі, натякаючі зменшувальні слова; наприклад, lubesnoi, my dear; мілііікоі^ мій милий; ддушка, дідусю мій маленький; матюшка, мамонька моя; друшка^ дружечко моя: голухтшику, голубонько моя; душинка. моя маленька душа. Ці вирази не поширюються лише на росіян. Мало хто з чужинців надовго перебуває в країні, не набувши звички прищеплювати своїй власній мові російські слова ласки.
Найяскравіший день у році для Літнього саду - Світлодень, коли відбувається святкове свято вибору наречених. За давніми російськими звичаями в цей день збираються сини і дочки торговців, кому на побачення, а цим на побачення. Молоді дівчата, одягнені у всі свої вбрання, виставлені в належному порядку вздовж квіткових клумб, а їхні мами ретельно розташовуються позаду них. Кожна блискуча прикраса була зібрана для цієї нагоди, і не тільки їхній власний гардероб, але й гардероб їхніх бабусь також були закладені під внесок, щоб зібрати прикраси для волосся, вух, рук, шиї, долонь, ніг, пояса або, коротше, для будь-якої частини обличчя, до якої гачком чи неправдим можна прикріпити будь-яку річ у формі прикраси. Багато з них настільки навантажені золотом і коштовностями, що майже жодна частина їхньої природної краси залишається непокритою. Кажуть навіть, що в один із таких випадків російська мати, не знаючи, що їй додати до туалету своєї доньки, вигадала зробити їй намисто з шести десятків позолочених чайних ложок, пояс із такої ж кількості столових ложок, а потім закріпила ззаду пару пунчладів у вигляді хреста.