Росіяни настільки ревні до зовнішніх обрядів своєї релігії, що вони повинні мати шматочок церкви в кожному кутку. У кожній кімнаті їхніх багатокімнатних будинків висить зображення якогось святого, перед яким постійно горить лампа. Такий малюнок називається Obross. Росіянин, входячи в будинок, спочатку вітає Obross, а потім повертається, щоб привітати господаря будинку, щоб повідомити про його справу або прохання; зловживати господарем або позбавити його життя, залежно від мети. Навіть будинки поганої репутації не є винятком; вони також є наполовину каплицями. Можна сумніватися, чи наважилися б розбійники проникнути в їхні лігва, щоб поділити здобич, якби там не підвішений Обросс. Це якби росіяни мали ручний доказ всюдисущості Бога.
Навіть німці та інші іноземці у внутрішніх частинах імперії змушені піддатися цій російській тязі, принаймні настільки, щоб повісити картину в своїх передпокоях. Лікар мав би практику Ht^^le, якби він цього не робив.
Зазвичай на цих малюнках зображено «Боготез» (Бог-Батько) або «Бог-Сонце» (Бог-Син); або Свята Трійця, в якій Святий Дух приймає вигляд голуба. Богородиця рідко зустрічається, за винятком російського вбрання, як Касанська або Іверська Богородиця; ще рідше це Іван, Петро, Павло або Яків. Натомість Михайлів і Миколаїв багато. Останні, зокрема, можна знайти всюди; він однозначно найбільший святий на Русі. Йому присвячено найбільше церков, і він має, чим не може похвалитися жоден інший святий, два свята в році, один зимовий і один літній. Як сказав мені колись один росіянин, він для простих людей, у світі духів, те, що спадкоємець престолу в світі помічному.
Ці картини, як правило, лише третього метра; повний зріст, як у католиків, майже ніколи не можна побачити. Загалом вони жахливо погано пофарбовані; і тому дуже пощастило, що вони також такі брудні, старі та вицвілі, що з них нічого не можна розрізнити.
Росіянин не хоче гарної картини, як італієць; і, мабуть, можна почерпнути втішну надію, що його поклоніння зображенню було менш глибоко вкорінене, ніж це є в багатьох католицьких націях, де вони вимагають позитивного визнання картини, якій вони моляться, і не знаходять нечітко позначене полотно достатнім для усвідомлення дичанської присутності; але, ймовірніше, це лише частина його варварства, що росіянин ще не дійшов настільки далеко, щоб так ясно побачити глибини своєї власної душі, і Божество може бути таким же тьмяним перед ним, як ті dai-k картини для його ока.