Коні, які продаються на цьому ринку, дуже просякнуті національністю характер. Як і їхні господарі, вони маленькі, але активні й гнучкі; з довгими гривами й бородами, скуйовдженим волоссям, ніжними суглобами й залізною статурою. У стайні вони нудні й важкі, але в упряжі повні духу, невтомлені в перегонах і навіть після найважчої праці хитрі й грайливі. Холод, спеку, голод і спрагу вони терплять із справді гідним подиву терпінням і часто приймають свою брудну соломинку з більшою насолодою, ніж їхні німецькі брати — золоте зерно. Зрештою, в російському коні мало енергії. Він не знає, як керувати своєю силою, і якщо не в змозі подолати пагорб галопом, він безнадійно застряг у багнюці. Не можна сказати, що росіянин жорстоко поводився зі своєю подругою. Він рідко впадає в гнів на свою тварину і завжди витрачає на неї набагато більше слів, ніж ударів; з іншого боку, однак, він мало піклується про це і так само мало псує його надмірним плеканням, як і його самого балують добротою ті, в чиїй школі він був навчений і зламаний. Щотижневе споживання коней у Санкт-Петербурзі становить приблизно 200; тому можна скласти деяке уявлення про натовп і метушню, якими відрізняються місячні та піврічні кінні ярмарки на Зимній площі.
Однак у другій половині грудня мертві тварини, які прибувають, викликають там нескінченно більше метушні, ніж «тупотіння коней», про яких я щойно говорив. 6 грудня, а саме ні раніше, ні пізніше, а на свято Миколая, за правилом вважається, що снігова доріжка повинна бути в міцному та належному для зими стані. У росіян справді майже всі дії, але особливо ті, що стосуються їх домашнього господарства, регулюються не відповідно до природи, а відповідно до певних церковних свят, які вважаються найбільш підходящими періодами для здійснення певних заходів, наприклад, худобу не виганяють у Хелди, коли зелена трава, а 17 квітня, у день Святого Стефана, і тоді відбувається обряд. супроводжується благословеннями священика та рясним окропленням святою водою. Хлібороб починає орати не за сприятливої погоди, а на Юрія. Яблука зривають не дозрілими, а на Марину, в серпні; і яблуко, з'їдене до законного дня, вважалося б не кращим за отруту; а після цього дня навіть незріле яблуко без вагань давали немовляті. У вівторок після Великодня на півдні Росії всі чумаки вирушають у вилазку, бо дороги тоді вважаються хорошими, а 1 жовтня на Пакрові) всі намагаються повернутися додому, оскільки після цього свята країна вже не вважається прохідною.