Балтійські провінції: Лібава, Курляндія, Мітава та порт Риги

Ніякі розваги не користуються такою популярністю в купальний сезон, як катання верхи, їзда на воді, прогулянки. Одразу після сніданку вранці, а пізніше після чаю ввечері, кожен вирушає пішки, верхи або в екіпажі. Узбережжя Балтійського моря мало що можна назвати красивим чи привабливим. Скрізь таке піщане й голе, таке похмуре й безлісне, наче справжня пустеля. Але в цих товариських країнах краса викликає менше захоплення в деревах і усміхнених пейзажах, ніж у веселих соціальних колах; і, крім того, узбережжя завжди повинно володіти славне й невтомне видовище безмежних водних просторів і блискучого падіння валів і хвиль на піски. Сірі хвилі Балтики викидають на берег дуже красиве і цінне виріб — бурштин. Отже, пляж є улюбленою прогулянкою, а пошуки бурштину – однією з традиційних соціальних розваг. Цей бурштин знайдений у найбільшій досконалості на прусському узбережжі, і найбільше його в районі Кенігсберга та Піллау; але Балтійське море викидає його також уздовж усього курандського узбережжя. Його навіть іноді можна знайти на південному березі Езеля, хоча рідко, а іноді в Ризі; але, за цими винятками, ніколи на північ від Пернау. Оскільки євреїв скрізь приваблює будь-яка блискуча і дорога річ, а в інших країнах торгують переважно золотом, сріблом і ювелірними виробами, то тут вони є головними торговцями золотистим бурштином. Вони не тільки продають його, але обробляють і формують з нього різні декоративні форми; а на кордоні, між Росією та Пруссією, євреї завжди пропонують мандрівникам кілька гарних вишуканих виробів з бурштину за дуже низькими цінами. Це делікатне виробництво дуже популярно серед соціальних кіл півночі; заможна і нероба шляхта розважається, вирізаючи та обробляючи золоті фрагменти дуже зі смаком. Кожен з них лежить у складі бурштину на узбережжі, а протягом решти року вони перетворюють сирі маси на різні елегантні та блискучі маленькі подарунки.