Навесні мости продовжують використовувати до тих пір, поки артилерія фортеці не сповістить про скочування льоду, коли вони швидко зникають під спритним управлінням комендантів і їх досвідчених помічників. Зазвичай готувалися за кілька днів до цього, розчищаючи простір у річці, щоб дозволити понтонам безпечно ковзати вниз у кілька притулків. Як тільки ожеледиця сходить, мости відновлюють, але кожне наступне настання ожеледиці вимагає повторного руйнування. Мешканці різних кварталів настільки прагнуть скористатися розміщенням своїх мостів, що вони користуються навіть найкоротшим проміжком відкритої води. Кожного разу, коли будують Ісаакіївський міст, витрачаються витрати на кілька сотень рублів; незважаючи на це, я бачив, як його розбирали на шматки і збирали знову два чи три рази в один день, і протягом однієї весни його, як кажуть, розбивали і відновлювали не менше двадцяти трьох разів.
У цих випадках сміливість і спритність робітників, активність коменданта, грізні маси льоду, самі мости, що пливуть по течії, і безліч дрібних подій, що відбуваються, поєднуються, щоб утворити цікаве та жваве видовище. Іноді, звичайно, трапляються аварії. Так навесні 1836 року Ісаакіївський міст, найважливіший з усіх, сів на мілину і не міг бути підняти на воду. Говорили, що сильний шторм зі сходу виніс стільки води в затоку, що річка втратила необхідну глибину. Інші були досить милосердними, щоб сказати, що комендант отримав хабар від підрядників, які обслуговують човни на річці. Як би там не було, міст стояв на мілині вісім днів, човни дали чудовий урожай, а коменданту загрожували арешт і суд. Нарешті втрутився майстер poHce. Три сотні чоловіків було по шию у воду, щоб відірвати понтони, а інші працювали позаду з важелями та залізними прутами. Кричачи, скрипучи, згинаючись і ламаючись, міст нарешті був піднятий головною силою, так би мовити, з болота, і велично поплив назад на свою звичну станцію.
Можна легко припустити, що Петербургу доводиться досить дорого платити за ці жалюгідні дерев'яні мости. Постійне руйнування та реконструкція швидко зношує деревину, а дошки у верхній частині швидко псуються.
стерто в порох бійнями, що безупинно відбуваються. Зовсім не неможливо, що Ісаакіївський міст, незважаючи на короткий період свого існування, коштував дорожче, ніж масивний Дрезденський міст протягом трьохсот років, що минули з моменту його побудови.